— Зеню, вдягайся швидше! Чуєш, як музика грає? — підганяла подругу Оля. — Знаєш, а той Володька з Викотів питався про тебе…
— Невже? — зраділа Зеня, котрій теж сподобався чорнявий Влодько.
— Але ти знаєш… — сумно мовила подруга. — Казали хлопці з його села, що він в армії не служив…
— Та ти що?! — здивувалася Зеня і тут же вирішила: — О, то я його не хочу. Але як йому про це сказати? Знаєш, на танці я не піду раз, другий — він і забуде дорогу в наше село. Йди сама, Олю.
…Та Володька не перестав ходити в їхнє село. Згодом сподобав собі Уляну — і вони побралися. Зеня ж вийшла заміж за односельця, красеня Івана. Він в армії служив.
Але тяжко жилося Зені за Іваном. Пив чорно. А якось виліз напідпитку на дерево яблука струшувати, впав — і забився.
А Володька став господарем на все село. Золоті руки має. Бідкається Зеня:
— Яка ж я була дурна! Чи ж має значення в житті те, служив хлопець в армії чи ні…
Справді, не має, але колись люди казали: що то за хлоп, який у війську не був, що за козак, який пороху не нюхав?
Марія ПОЖАРНЮК
с. Кривеньке Чортківського району
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте