Підпер голову постійний представник Російської Федерації при ООН і міркує собі. А помізкувати має над чим. У Москві, правду сказати, таких людей, що правди не скажуть, хоч гать гати. Брехуни несусвітні. А Віталій Чуркін серед них — лідер. Часом таке в ООН видасть, що й Лаврова переплюне і навіть самого Путіна. Але ж його слухають не земляки, яких російське телебачення зазомбувало, а люди, здатні аналітично мислити. І після кожного виступу кремлівського посланця піднімають його на кпини.
Тож сидить собі Чуркін і розмірковує: «Саманта Пауер (постійний представник США в ООН, можна сказати, колега Віталія Івановича. — М. Л.) сказала, що мені ніхто не вірить». Ага, дістало таки брехуна. Хоч з його досвідом, здавалося б, мав би спокійно реагувати на такі слова, мабуть, не вперше їх чує. Але не хочеться панові Чуркіну, щоб мали його за того, ким він є насправді. Тож роздумує собі далі: «Потім, коли я висловив здивування з цього питання, вона уточнила, що мала на увазі тільки по Україні, тільки, мовляв, коли обговорюють Україну, вам ніхто не вірить». Випросив таки в американки пом’якшення. Звісно ж, Саманта Пауер зробила це уточнення так, наче жебракові копієчку подала. Аби хоч трохи втішити кремлівського представника, хоч насправді віри йому ніхто не йме не тільки, коли він про Україну говорить, а й ніколи і ні в чому.
Та окрилений Чуркін сподівається на ще більше. І від цих марних сподівань уже зовсім заплутався, монолог його став зовсім сумбурним. «У нас є, звичайно, ті позиції, з якими деякі не погоджуються, ну і в них є позиції, з якими багато хто не погоджується. Під ними я маю на увазі той же Захід. Це така футбольна гра, на мій погляд. Я любитель футболу, принаймні по ТБ, от сучасний футбол такий жорсткий, атлетичний, рідко красивий…» — сплітає він.
Таки нелегко чоловікові, який мусить весь час брехати. Та що вдієш, коли «родіна трєбуєт».
М. ЛУКАШКЕВИЧ
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте