Дорогі в Христі брати і сестри. У другій половині 1991 року з волі Божої відбувся перший етап розвалу російської імперії, і той процес був надзвичайно мирним. Господь розвалював усі імперії, бо вони були створені задля панування одних народів над іншими. А Бог всьому Своєму творінню дав волю. Кожна нація характеризувалася спільними ознаками: мовою, територією, культурою.
Як бачимо, однією з найважливіших ознак, запроваджених Всевишнім для визначення нації, є національна мова. І тому люди, які живуть на території України та розмовляють українською у своїй рідній державі, є прихильниками Бога. Сам Ісус Христос учням Своїм каже: «Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїля» (Мт. 15:24). У посланні Естер (1:22) наголошується: «…щоб кожен чоловік був паном у своєму домі, і говорив про це мовою свого народу». В Неемії (13:24—25) знаходимо: «А їхні сини говорили наполовину по-ашдодському, і не вміли говорити по-юдейському, а говорили мовою того чи того народу. І докоряв я їм, і проклинав їх, і бив декого з них, і рвав їм волосся…»
Сказане дає можливість збагнути, чого вартує мова для того чи іншого народу, і як за неї боролись юдеї. Так повинно бути завжди між усіма народами, що покликані оберігати рідну мову. А що бачимо в сьогоденні України, вільної України? На її теренах українська мова нерідко чужинка, зате мова окупанта розкошує. Відсвяткували Різдво Христове. І що побачили? Богослужіння РПЦ в Україні на більшості каналів. Концерти російською мовою. Де звучала мова українська, там низькопробна програма. Кінофільмів українською майже немає. Більшість українців хочуть бачити Україну сильною, заможною, незалежною і правовою державою, в якій усім було б зручно й комфортно жити, щоб усі були захищені справедливими законами, однаковими і для багатого, і для бідного. Олігархів же, навпаки, влаштовує Україна слабка, розхристана, безконтрольна, а, значить, і залежна від волюнтаристських бажань окремих осіб. Думаю, не помилюся, коли скажу, що метою створення людства була позитивна енергетика, яка наповнює любов’ю до всього, що оточує людину, милосердям, миролюбством, красою. Така людина, такі нації є позитивними, а тому належать до Царства Божого. Однак існує ще противник Господній, котрий має свою організацію — пекло, яке віддає своєму головному дияволові для підсилення негатив: ненависть, агресію, злобу.
Отже, створення позитивної нації є надзвичайно важливим для діяльності Бога. Господь ще в минулому столітті завершив створення України з відповідними для кожної нації ознаками: мовою, територією, психологією, і ніякий диявол не зміг цьому завадити, хоч деякі люди й до сьогодні противляться цьому. Тому, дорогі українці, не вступайте в контакти з дияволом, відійдіть від пекла і повертайтеся до Бога. Яким буде наш контакт із Богом, такими будуть і наші вчинки. Життя продовжується, і ми, прості жителі України, вимушені шукати відповідь на запитання: «Як бути далі?» Нам не потрібно нічого придумувати, а просто необхідно скористатися досвідом, набутим люд–ством у своїй історії. Повинна нарешті запрацювати та репресивна машина, яка призначена для наведення ладу в державі, бо ні одного покараного за Майдан. «Вибраних» саджають за грати, щоб назавтра відпустити, і так — скрізь й усюди. Воїни, які грудьми закрили нас, не можуть добитись правди щодо своїх прав. Чи не соромно вам, державні мужі, за такий стан справ у державі? Сьогодні фактично ми маємо ту ж саму країну, шо й раніше, — УРСР, хіба що трохи підфарбовану та підштукатурену. Потужно нав’язується країні спосіб життя спочилого СРСР. Висновок один: буде реальна програма побудови нової України без олігархів, з’явиться віра, зникнуть зневіра і апатія, а значить, буде перемога. Бо ту Україну, яку прості люди відвоювали на Майдані, знову хочуть вкрасти ті, яким всього мало і які не знають, як виживають старенькі при такій мізерній пенсії, не знають, як виживають молоді сім’ї, котрі не мають роботи, а відповідно не мають і зарплати.
Від багатьох людей доводиться чути: «Навіщо було йти до тієї Європи, що від того ми виграли?» І в цих словах відчай, бо гинуть на фронті сини простолюдинів, сини ж багачів окупували нічні бари, ресторани і що їм до страждань народу. Забувають ці люди, швидше не знають притчі про багача і Лазаря. Багач розкошував і не бачив страждань Лазаря, але коли оці двоє відійшли із земного життя, то багач потрапив у пекло на вічні муки, а Лазар — у рай, де вічне блаженство. Бо один вистраждав рай життям своїм на землі, а інший взятий до пекла, бо не бачив страждань Лазаря. Іншими словами, багач не виконав Заповіді: «Полюби ближнього свого, як самого себе». Біблія навчає: «Коли ми надіємось на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей» (1 Кор. 15:19). Тому хоче людина те знати чи не хоче — вона приречена стати ангелом, а вже яким ангелом — світла чи темряви — залежить від нас. Тож «не шукаймо собі скарбів на землі, але шукаймо на небі, бо де буде скарб наш, там буде і серце наше».
о. Василь ЮЗЬВАК
с. Бабинці Борщівського району
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте