Страшно подумати: у чиїх отруєних жадобою думках могла народитися ідея — побудувати на Дністрі каскад водосховищ і електростанцій? Це ж так позбавлять нас живлющої артерії краю — нашої прекрасної річки, її мальовничих долин і величавих берегів, відомого національного природного парку «Дністровський каньйон», знищать його ландшафт разом із розмаїттям флори і фауни.
Нещодавно я переглянула телепередачу, присвячену цій темі. І мені страшно уявити, що ідею створення ГЕСу можуть підтримати! Шановні добродії науковці щодо економічної вигоди висловлювалися обережно та переважно наголошували на екологічних ризиках будівництва. Але й прозвучало, що енергії нашій області потрібно багато. Один з учасників навіть поставив за приклад Чернівецьку область, де збудовано ГЕС на Дністрі та навіть виросло місто Новодністровськ. Але чи пани знають, скільки там знищено сіл, цвинтарів, пам’яток історії та культури?
Згадували кілька разів і про каскад водосховищ на Дніпрі, їхню велику екологічну загрозу. Відтворилися у пам’яті рядки твору «Кременчуцьке море», написані поетом Олександром Підсухою в 1961 році:
Дніпра нема, а є болотні твані
Та ще зелений сморід навкруги.
Твої, Тарасе, правнуки погані
Спаскудили Дніпрові береги.
А все ж робилось ніби для добра,
А вийшло — ні добра, ані окраси!
Нема, писав ти, другого Дніпра.
Немає вже і першого, Тарасе…
Така страшна доля може спіткати і наш Дністер. Хто хоч раз побував біля річки, що в античні часи називали Данастрісом, кому сяяв золотий горицвіт, п’янко пахли духмяні акації, дзвеніли бджолині рої — той ніколи не згодиться на такий вирок нашій річці! Дністер — не власність купки грошолюбів, котрі хочуть нажитися на людському горі, Дністер — Божий дар Україні та її народу, і тільки народ вправі вирішувати, чи віддати його на поталу.
Що скажете ви, люди добрі, жителі сіл і міст, які живете біля її живлющої артерії? Чи готові покинути до болю рідні та дорогі свої містечка і села, свої рідні домівки? Бо я особисто понад 50 років люблю всім серцем Дністер, цей чудовий край і нізащо не згоджуся віддати його на смерть.
Марія БАЛИЦЬКА
м. Тернопіль
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте