Новою книжкою відзначила своє 75-річчя письменниця Надія Панчук. Вона — наша землячка, народилась у селі Горинці на Кременеччині. Закінчила Дубнівське культурно-освітнє училище і Харківський інститут культури.
Завідувала сільським клубом на Рівненщині, а півстоліття тому переїхала в Ужгород. Тут працювала бібліотекарем у редакції газети «Закарпатська правда», очолювала відділ бібліографії обласної універсальної наукової бібліотеки, займалася журналістикою.
У цьому місті вийшла друком і перша збірка поезій талановитої авторки «На обрії — гори» (1980 р.) Опісля одна за одною побачили світ книжки, котрі неодмінно викликали схвальні відгуки читачів і критиків. Як слушно зазначила літературознавець Наталія Дяченко, назви збірок, услід за першою, подають нам символічні знаки, містять певний код: «Ранкові поїзди», «Заповідний ліс», «Дика пряжа», «Узгодження часів», «Місця надій», «Притулок простору», «У щілині між століттями», «Конспект свободи»…
І ось — ще одна, загалом уже вісімнадцята книжка поезій. Авторка, лауреатка премії ім. Ф. Потушняка, найменувала її Sub divo («Під небом»). Це видання відзначається філософським осмисленням дійсності, щирістю теплих почуттів, багатством мовних засобів — як оригінальних, так і почерпнутих із живодайної криниці фольклору. Для прикладу наведу хоча б однойменний із назвою збірки вірш:
Все більше знайомих місць,
які неможливо впізнати,
все більше телефонів,
що замовкли назавше.
І тільки під небом затишно —
воно — таке мінливе —
змінилось для мене найменше.
Побажаймо ж шановній Надії Михайлівні, яка, до речі, представлена у «Тернопільському енциклопедичному словнику», нових зустрічей із читачами!
Ольга ВОЛИНСЬКА
м. Тернопіль
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте