Цю повчальну історію розповіла мені дочка Оксана, котра свого часу навчалася на музично-педагогічному факультеті Дрогобицького державного університету.
Якось студентський колектив поїхав у Трускавець із концертом для відпочивальників. Щойно артисти почали перевдягатися, як до роздягальні увійшла молода інтелігентна жінка.
— О, ви студенти з Дрогобича?! — захоплено вигукнула. — Я кореспондент із газети (назвала видання і відрекомендувалася. — Авт.) Мене відрядили написати про ваш виступ. Багато чула про ваші успіхи на європейських сценах і дуже щаслива, що сьогодні маю нагоду зустрітися.
Передконцертне хвилювання в усіх подвоїлось, але й радість також.
— Чекайте мене в залі, — скомандував художній керівник колективу. — Я піду з кореспонденткою в найближчий ресторан на каву. Час іще маємо.
…Уже й артисти готові, і відпочивальники посходилися, а керівника нема й нема. Нарешті прийшов і сказав, що кореспондентка зараз теж прийде до залу. Він дав їй ключ, аби залишила в роздягальні верхній одяг.
І концерт розпочався. Студенти старалися не так для глядачів, як для тієї журналістки, щоби публікація вдалася на славу. Ніхто й не зауважив, що в залі жінки нема. Всі вірили: вона слухає, дивиться і занотовує враження.
Після концерту всі повернулися в роздягальню. Ключ стримів у дверях, а від журналістки й слід простиг. Разом із нею зникли зі студентських сумочок усі гроші, фотоапарати й інші цінні речі. Одна дівчина залишилася без шубки з натурального хутра.
Художній керівник відразу зателефонував до редакції, кореспондентом якої відрекомендувалася ця жінка. Там відповіли, що така в них працює, але сьогодні, мовляв, нікуди з редакції не відлучалася.
…Зловмисниці так і не знайшли. Можливо, згодом вона все ж потрапила за грати після чергових крадіжок. А може, й досі гастролює Україною і вводить в оману людей. Тож нікому й ніколи не завадить бути пильними.
Марія ПОЖАРНЮК
с. Кривеньке Чортківського району
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте