Нині багато діток із нетерпінням чекають на повернення свого батька із зони АТО. Малеча пише листи підтримки найріднішим, пишається татковим героїзмом та мужністю. Але, на жаль, не всі діти чітко усвідомлюють, де саме перебуває їхній батько і як швидко він зможе повернутись у рідну домівку.
Не знають, чому тата так довго немає вдома. Дружини бійців воліють просто мовчати, не пояснюючи дочці або сину ці важкі, та важливі для усвідомлення речі. Бо так, на їхню думку, вони не травмують малечу неприємним фактом, яка може викликати душевний біль.
Психотерапевт, координатор центру психологічної допомоги «Крок на зустріч» Любов Медведь пояснює — попри військовий обов’язок чоловіки ідуть в зону АТО через особисті життєві обставини. «У когось в сім’ї спокійно: любов, кохання, взаєморозуміння, — каже психотерапевт. — Батька чекають, діти пишуть листи. Дружина справляється з тим, із чим може, а з чим не може — просить допомоги. І чоловік повертається у таку хорошу, затишну атмосферу. Навіть якщо щось з ним не так (чи поранення, чи, можливо, щось він не може робити так, як раніше), то його розуміють і підтримують. Таких ідеальних сімей у нас — одиниці».
Ніяких замовчувань, ніяких відмовок
Любов Медведь наголошує — дитині варто пояснити про можливі або діючі зміни у характері батька, котрий повернувся додому із зони АТО. «Пояснення відбувається відповідно до віку. З кожною дитиною треба провести бесіду, залежно від того, що вона може зрозуміти, — каже співрозмовниця. — Мати повинна розповісти дитині про те, що тато був на війні і упродовж якогось періоду він буде ці картинки бачити. Варто сказати про правила безпеки, які стосуються їхніх подальших стосунків. Наприклад, до батька нишком не підходити, підкрадаючись з-за спини. Перш ніж його запитати про щось, подивитись, у якому він стані. Під час сну різко не будити, не кричати. Якщо дитині це доступно роз’яснити, то ви уникнете прикрих випадків».
Знайомство заново
«Дорослим треба домовитись між собою — почати знайомитись заново, — продовжує Любов Медведь. — Адже як у чоловіка під час перебування в зоні бойових дій відбувались зміни переконань, цінностей, поглядів, так і в жінки. Певні справи вона навчилась робити самотужки. З чимось, можливо, їй було важко, і вона ображена на чоловіка. А тут ще й можуть додатися соціальні конфлікти. До прикладу, розмаїття думок: одні сприймають бажання і волю чоловіка іти в зону АТО позитивно, інші цього не сприймають і засуджують. Бійцю варто (наскільки це можливо) максимально відверто розповісти дружині про свій стан після повернення і про та потреби, які в нього з’явилися. Досить часто він сам ще може не усвідомлювати зміни власного характеру, бо при зміні обставин у людини можуть проявлятись не притаманні їй раніше риси».
Флеш-беки та особистий простір
«Найчастіше згадані вище зміни можуть проявлятись вночі, під час сну, — зауважує психотерапевт. — Тому, щоб уникнути неприємностей, коли чоловік спить, добре, аби певний час після повернення у мирне середовище він був окремо. Не треба підкладати маленьких діток до нього в ліжко, тому що тато ненароком може вдарити».
Любов Медведь розповідає, що в поведінці колишніх бійців АТО трапляються прояви надмірного «героїзму» («я солдат») — зокрема, агресія щодо рідних, побиття діток, нахабна поведінка, алкоголізм, знущання над дружиною, сварки. «У цих випадках потрібно встановити межі, — каже психотерапевт. — Дати зрозуміти чоловіку, що така його поведінка лякає дитину, вона починає плакати, навіть заїкатись, погано вчитись у школі. Також треба негайно звертатись до фахівців, зокрема — до психологів».
Мінімум дитячих веселощів
«Не варто після повернення бійця додому активно втягувати його у свій звичний, динамічний ритм життя, — продовжує співрозмовниця. — Це можуть бути гучні святкування днів народжень, концерти, вистави, виступи в дитсадку або школі, весілля, сімейні свята. Через деякий час ваш чоловік поступово зможе увійти у нормальний, звичний раніше для нього стан і сам почне проявляти активність. Якщо ж нехтувати порадами, то до отриманих пост-стресових травм додасться додаткова психологічна травма від рідних людей.
Надмірна емоційна сповідь
Чоловіку і дружині не треба з’ясовувати відносини у присутності дитини, наголошує Любов Медведь. Таким чином батьки необережно занурюють дитину у свої проблеми, страхи, тривоги. «Цілковите мовчання теж шкідливе, — каже психотерапевт. — Це спричиняє наростання тривоги у дитини. Вона починає погано спати, стає тривожною, можливо, конфліктною. Розуміє, що вдома відбувається щось складне, але не знає що. Тоді з нею варто говорити, роз’яснюючи, де є тато і чим ми можемо йому допомогти».
Як у дитини зняти стрес
«Дітей треба зайняти ручною роботою, — радить співрозмовниця. — Аплікації, малюнки, вишивка тощо. Донька може вишивати батькові оберіг, робити ангелика, допомагати складати передачу або ж просто написати листа до тата. Усе це неабияк сприяє зняттю тривоги. Чудово, коли дитина знає, що тато на війні і йому не можна телефонувати так часто, як раніше. Вона знає, що мамі потрібно допомагати у домашніх справах вміру і залежно від віку. Не треба перевантажувати малечу дорослими справами, забираючи в неї дитинство. До того ж, дитині треба пояснити, що таке війна, але не вдаватися до жахливих подробиць».
Свої успіхи — таткові
«Почуття любові й гордості за успіхи дитини зігріватиме серце бійця, — додає Любов Медведь. — Дайте їй зрозуміти, що це може бути перемога на змаганнях, відмінна оцінка, краща робота, похвальна грамота».
Смерть… Що сказати?
«Оминути біль, страждання і знизити можливий дискомфорт нереально, — каже психотерапевт. — Що можливо зробити, так це допомогти дитині в горі: плакати разом із нею, створити таке середовище, де вона зможе проявляти ті емоції. Дуже важливе значення має прощання. Це може бути місце, куди батько часто ходив із дитиною, символічний куток із портретом зі стрічкою, річка, де любили ловити рибу, дерево, що посадили разом. І дорослі можуть цей процес підтримати або ж навпаки — не втручатись. Це те, до чого ми не звикли — увага до почуттів. Якщо ж притлумлювати їх, то згодом вони можуть проявлятись або у хворобах, або в стресах. Якщо сам факт смерті замовчують — дитина отримає подвійну травму, бо вона може не пробачити мамі, іншим рідним людям зраду, що не повідомили. Боляче буде завжди…»
Відпустити власний біль
Колишнім бійцям АТО також потрібно зробити «крок на зустріч», щоб уникнути ймовірних непорозумінь та конфліктів із дружиною й дітьми, — наголошує психотерапевт. «Після повернення додому чоловіку, котрий відчуває посттравматичні синдроми пережитих подій, необхідно поспілкуватись зі спеціалістом, — каже Любов Медведь. — Треба впустити психолога у власні спогади, дозволити до них «торкнутись». Для того, щоб стало легше, спочатку має бути боляче під час бесіди з професіоналом. Можна поплакати, прокричати, після чого зазвичай стає легше. Тоді люди покращують стосунки з дружиною та дітьми. Не варто у собі носити неприємні спогади».
Розмовляла Галина НІЖЕНКО
Фото Віри ПЕРУН
Прокоментуйте