Я вам так скажу: дуже вже межи людьми сіють зневіру. Де тілько можна і не можна. Мій сусід Михасько якось фільосовував, закусуючи квашеними огірками, — спочатку ми не вірили владі, тоді взялися за суди, міліцію, медиків, а теперка нас примушують не вірити Богу й родині та ще й навіть самому собі.
Гет чисто з-під ніг землю вибивают. Тож люди як не спиваються, то з котушок з’їжджають. От нам із Михаськом легше: він тримається фляшки, а я — кухні. Кожному своє. Ну і ще Михасько не дивиться телевізора й не слухає радейка.
Нинька для українців кухня, я вам такво скажу, то дуже надійна пристань. Ото як засядеш варити зупку, то забудеш за всю тоту політику й решту бід, які є в державі. Десь бараболька закотилася, там вода закипіла, ондечки курка литку з баняка вистромила, а он там цибулька пришкварилася. Тож тримаймося наших баняково-мисочних пристаней, то й нікуди наш глузд не відпливе — шлунок його буде моцно тримати на повідочку.
Ото маю для вас файну наживку-рецепта тортика від пані Надії Білан із Білокриниці Підгаєцького району.
На їден бісквіт (а таких тре два) збиваєте штири яйка, шклянку цукру, шклянку муки, чайну лижку порошку до печива та столову оцту. Тоди берете три вафлі і перемащуєте їх таким кремом: три білки збиваєте зо трома столовими лижками цукру, додаєте дві столові лижки крохмалю. Перемащуйте вафлі, посипаючи по крему арахісом. Підсушіть їх у духовці. Теперка рихтуйте крем для торта: 300 грамів масла збийте зі слоїчком згущівки, додавши столову лижку натуральної кави. І нарешті перемащуємо: бісквіт-крем-вафлі-крем-бісквіт. Зверху можете тортик прикрасити на свій розсуд.
Смачного!
Ваш пан ЮЗЕК
Ілюстрація Миколи ПИЛИПОВИЧА
Прокоментуйте