Індивідуальна гонка на чемпіонаті світу з біатлону в норвезькому Холменколлені теж не принесла медалей українським стріляючим лижницям. Кожній із квартету найсильніших на сьогодні наших спортсменок щось таки, та завадило піднятися на п’єдестал.
Зрештою, мабуть, уже в експрес-коментарі після завершення перегонів об’єктивний аналіз виступу підопічних зміг дати головний тренер жіночої збірної, словенський спеціаліст Урош Велепеш: «Для того, аби розраховувати на медаль світової першості, до якої всі найсильніші готуються ледве не весь сезон, потрібно стріляти «на нуль».
Наші землячки та улюблениці, не можна не визнати, до чогось такого були морально готові. Успішно впоравшись зі стрільбою на перших двох рубежах, тривалий час перебувала серед тимчасових лідерів Юлія Джима. А впевненість наймолодшої в компанії володарок найвищого титулу олімпійських чемпіонок Ірини Варвинець, яка стартувала наступною, однак уже після фаворитів сезону, дозволяла їй аж до завершального вогневого рубежу залишатися серед реальних претенденток на медалі. Один же промах тернополянки Олени Підгрушної на першій стрільбі, як і не надто швидкий біг Валентини Семеренко, на початку нічого загалом не означали. За умови, звісно ж, стабільного виступу на всій дистанції.
Однак уже невдовзі холоднокровність таки підвела співвітчизниць. По одному промаху на двох завершальних заїздах на стрільбище не дозволила Юлії Джимі піднятися вище 22-го місця. А вже після того, як, допустивши по одному промаху на завершальній стрільбі, помчалися до омріяних золотої і срібною медалей француженки Марі Дорен Абер і Анаїс Бескон, так само не витримали нерви і в Ірини Варвинець. Закрий наша молодша зі стріляючих лижниць передостанню з двадцяти мішеней, гарантовано би мала бронзову медаль. Коли не хвилина, то секунд сорок переваги перед німкенею Лаурою Далмайєр, яка до «золота» гонки переслідування додала вже другу відзнаку за третє місце в індивідуальних дисциплінах, у неї були. А так —лише дев’ята позиція.
Для двох же незаперечних лідерів збірної України фінішний відрізок, швидше за все, запам’ятається, як один з найневдаліших у кар’єрі. Не промахнися Олена ще один раз, за місце на п’єдесталі цілком би можна було ще поборотися. Але друга штрафна хвилина всі надії перекреслила. За звичкою кинулася на вирішальний штурм і — невдовзі зрозуміла, що переоцінила власні можливості. Тому, мабуть, і вирішила за краще зійти з дистанції. Нема різниці, п’ятнадцяте чи двадцяте місце, коли попереду ще виступи в двох дисциплінах — жіночій естафеті і завершальній недільній гонці з масового старту, під час яких можна постаратися все таки поборотися за нагороди. Натомість Валентина Семеренко, теж не закривши одну з мішеней, до фінішу вже не бігла, а, швидше, доїжджала. Знала, вочевидь, що надзвичайно низька 44-та позиція теж не завадить їй виступити в мас-старті. Як переможниці торішнього чемпіонату світу в цій дисципліні.
На фото: в індивідуальній гонці найкращою з українок стала Ірина ВАРВИНЕЦЬ з Чернігова.
Фото із сайту Федерації біатлону України
Прокоментуйте