Ім’я Остапа Гончара відоме тернополянам, на жаль, менше, ніж він того заслуговує — з огляду на його творчий доробок і належність до наших земляків. Адже цей талановитий літератор і художник народився 1937 року в Мозолівці на Підгаєччині, закінчив Бережанське педагогічне училище, відтак фізичний факультет Львівського університету ім. І. Франка. Завідував Поплавецькою початковою школою у Підволочиському районі. Згодом життєва дорога повела знову до Львова, де працював учителем фізики в середній школі №68, методистом в обласному Інституті удосконалення вчителів, а від 1986 року викладає фізику у військовому ліцеї ім. Героїв Крут. Автор понад тридцяти збірників методичних рекомендацій, які використовують педагоги України. Також видав історію родинного села.
На жаль, мало поміченою залишилася збірка поезій О. Гончара «Вічний рух» (Тернопіль: Астон, 2008). Незабаром після її виходу журнал «Літературний Тернопіль» (перше число за 2010 рік) репрезентував друге крило творчості пана Остапа: він був «художником номера», репродукції його живописних робіт прикрасили обкладинку і вкладку цього часопису. Знову ж таки, порівняно невеликий наклад журналу не дав змоги ознайомити з оригінальним набутком земляка широке коло читачів. Нині ж маємо нагоду зробити це через газету «Вільне життя плюс». І привід вагомий: у Львові побачив світ найповніший каталог (попередні виходили у 1988, 1995, 2007 та 2011 роках — до персональних виставок) образотворчих робіт О. Гончара «У світі живопису та графіки» (журнальний формат, 98 стор.)
Поліграфічно досконале видання відкриває грунтовна стаття мистецтвознавця Лариси Купчинської. Автор, зокрема, наголосила: «Працюючи з олівцем або пензлем у руці, О. Гончар дав життя сотням творів, сповнених любові до народу, рідного краю, його історії та сьогодення».
Відкривають каталог репродукції картин «Євангеліст Лука» та «Євангеліст Марко». У розділі «Персоналії» — портрети тих, ким гордиться Україна: «Анна — королева Франції», «Г. Орлик — маршал Франції», «С. Петлюра», «С. Бандера», «Д. Вишневецький», «В. Стус», «М. Хвильовий», «О. Ольжич», «М. Мізерний» (цей діяч ОУН і УПА — земляк художника, родом із с. Вербова на Підгаєччині), «С. Рудницький», «В. Симоненко» та інші. Серед жанрових творів виділено роботи «Степанові хлопці», «Кенгірське повстання», «Коліївщина», «Скелі Довбуша», «Майдан». Чимало портретів О. Гончар створив і в графіці (ліногравюра та рисунки): «І. Мазепа», «Гетьман П. Скоропадський», «Полковник Д. Вітовський», «Полковник В. Вишиваний», «М. Черемшина», «Г. Скоропадський», серія «Франкіана»… Також привертають увагу своєрідні графічні візитівки міст: Чернігова, Глухова, Батурина, твори на теми Запорозького козацтва.
По-своєму розкриває О. Гончар і побутову тематику. В цих картинах і графічних творах бачимо осіб, предмети, реалії, одні з яких для кожного з нас асоціативно пов’язані з певними подіями минулого, інші ж часто зустрічаються в повсякденні. Добре знайомі нам у щоденному житті, у картинах художника вони набувають нового змісту. Відображені як правдиві й водночас сповнені таємничості, що спонукає дивитися на них не як на щось відоме й звичне, а як на особливе, надзвичайне. Окреме місце у доробку О. Гончара займає пейзаж, прикладом якого може служити серія, на якій зображені каплички. Розміщені у центрі композиції, вони масштабно домінують над довкіллям. Ця серія цікава ще й тим, що має поетичні паралелі, зосереджені в таких рядках пана Остапа:
Четверта ранку.
Закінчую останню капличку —
Будиночки Божі,
Зачеплені на дерева,
Поставлені на ставках…
Тож невипадково добірку своїх перекладів віршів з білоруської, чеської, російської та інших мов, що буде опублікована в одному з наступних чисел «Літературного Тернополя», Остап Гончар розпочав поезіями польського автора Мирослава Вельца «Каплички»…
Богдан МЕЛЬНИЧУК,
головний редактор журналу «Літературний Тернопіль».
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте