Пияцтво як одвічна проблема Росії дуже швидко підкошує дітей і підлітків. За дослідженням учених цієї країни вже в першому класі (це семилітні діти) алкоголь уживають п’ять відсотків маленьких росіян. У випускному класі (це вже сімнадцятирічні) п’ють 95 відсотків.
Російські вчені тепер відкрито кажуть, що з 2000 року, відколи до влади прийшов Путін, дитяче пияцтво стрімко зросло, зокрема серед дівчат підліткового віку — у вісім разів! Причім, починаючи з 9 класу, дівчата п’ють більше, аніж юнаки. Вчені із сумом кажуть: у Росії вже ніколи не буде покоління здорових дітей — як фізично, так і розумово. А тим часом рівень споживання алкоголю на одного росіянина сягнув ніколи не бачених в історії людства катастрофічних 30 літрів чистого спирту на рік. Це — 75 півлітрівок горілки на одну людину, від щойно народженого немовляти до столітнього дідуся. Психологи кажуть: якби в Росії раптово зникло спиртне, то почалася б кривава вакханалія, під час якої люди вбивали б одне одного за пляшку пива. За перший тиждень «сухого» періоду кількість жертв могла б сягнути 7—10 мільйонів чоловік. Приблизно два мільйони — померли б від раптового припинення вживання алкоголю (настав би масовий алкогольнй психоз — біла гарячка). Решта — стали б жертвами власних запасів спиртного, бо тоді банди алкоголіків громили б у містах і селах усі квартири й будинки поспіль, намагаючись відібрати в когось спиртне. Найсуттєвіше, що подібний сценарій, на думку вчених, був би порятунком для російської нації. Бо, попереджують психологи, суспільний психоз, що наростає через участь Росії вже в двох війнах, ризикує спочатку перейти в новітню «пугачовщину». А далі — в довготривалу, найкровопролитнішу в світовій історії громадянську війну, жертвами якої можуть стати до 50 мільйонів людей. Ще мінімум 30 мільйонів — утікатимуть з Росії до держав-сусідів. І це вже буде не лише кінець імперії, а й кінець державності нинішньої Росії. Розмова про цю можливу гігантську катастрофу в сусідів велася недавно на телеканалі «Планета».
Але не думайте, ніби мене тішить те, що спалахне хата сусіда, пияка й дебошира. Бо страхітлива смута, яка чорною хмарою ось-ось накриє Росію, неабияк гепне по нас, сусідах. У нашу державу, ще слабку, оскільки нині в нас лише народжується державність, може прибути до 20 (!) мільйонів біженців. Надія на те, що східний (Арсенієвий) вал найближчими 2—3 роками може чимось зарадити, мізерна. Тож коли в Росії вдарить страхітливий грім, нам, українцям, хреститися буде пізно.
До речі, мушу визнати, що наші школярики, хай і менше від малих росіян, але теж неабияк пиячать. Наприклад, у Підгайцях, де майже всі між собою знайомі, купити пляшку пива малолітньому любителеві цього напою дуже важко. Хто ж продасть таке дитині, чиїх батьків добре знає. А ось купити пляшку горілки за 25—30 гривень на одній з «точок» нелегального продажу низькоякісного сурогатного спиртного — не проблема. Так, на самій «точці» підлітку теж, найімовірніше, не продадуть (ану ж міліція підіслала), але в центрі завжди «чергують» кілька місцевих дорослих «хронів». І вони за кількагривневу винагороду чи за сто грамів «кольосних» миттю збігають по пляшку навіть для десятилітніх. Тут найбільше винна державна влада, бо що це за влада, коли з державних спиртзаводів більша частина спирту йде «наліво», конвертуючись на цих горе-«точках» у десятки мільярдів нелегальних гривень, які повз бюджет течуть у бездонні кишені наших вищих чиновників, урядовців, міліціянтів, суддів, прокурорів. Наприклад, трохи більше десяти років тому весь тіньовий горілчаний бізнес нашого району контролював не хто інший, як підгаєцький прокурор. Так тривало понад два роки, поки його не «перекинули на підвищення» в інший район. Принагідно зауважу, що, до честі місцевої міліції, вона в спиртових аферах участі не бере. Хоч і пробувала, на щастя, безуспішно, в 1998—2000 роках «кришувати» торгівлю синтетичними наркотиками, зокрема амфетаміном. Повторюю, на щастя, бо наркотичні пігулки виявилися нашим підліткам не по кишені. Так, наркомани матеріально завжди бідні. А їхня захцянка потребує неабиякої копійчини. Так, за висновками голови Одеської ОДА М. Саакашвілі лише з «Укрспирту» повз державний бюджет іде більше мільярда доларів. Це «якісь» 20—30 мільярдів гривень, тобто сума, рівнозначна виділеній урядом на субсидії в 2015 році. Або на повноцінну річну зарплату 200-тисячної контрактної армії України при місячній зарплаті у 8—10 тисяч гривень.
Але не можу не сказати й про вину батьків. Бо, щоб пити, треба мати гроші. Моє покоління в дитинстві таких сум не мало. Тепер, батьки, зайняті роботою, а ще багатогодинним сидінням у соцмережах, підсвідомо розуміючи, що діти отримують замало уваги від них, просто відкуповуються від своїх чад. Особливо винні татусі. Це нормально для Голландії, коли тато із сином та його однокласниками грає у футбол. Але, на жаль, не для України. І згодом деяким батькам доводиться розповідати в українських судах у стилі бразильського анекдоту. «Панове судді, — каже мати, — ми з чоловіком виховували нашого сина дуже суворо. Скажіть, ну звідки я могла знати, що гроші, які ми давали йому на віскі та сигарети, він витрачає на наркотики?»
Тож Росію жде чорна біда. На жаль, нас вона теж зачепить.
Ярослав БОРСУК
м. Підгайці
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте