За яким принципом російський генерал Валерій Асапов вибирав собі (чи йому вибрали) прізвище для прикриття — важко збагнути. Цей вояка мав заникатися на Донбасі так, аби ніхто не здогадався про його належність до збройних сил РФ, щоб вважали його місцевим. То й назвався б, наприклад, Петренком чи ще якимось українським прізвищем. А він з Асапова став Прімаковим. Що від цього змінилося? Чи так, чи так — однаково москаль.
А генералу будь-що треба було вдати із себе «мєстного». Бо завдання мав делікатне. Спочатку проінспектував російські військові підрозділи, яких на Донбасі, зрозуміло, «нема». Так ніби привидів інспектував. А потім прийняв командування корпусом бойовиків. Ось для цього й потрібне було йому прізвище прикриття.
Колись за «царя-батюшки» військові звання в російській армії відразу вказували й на рід військ. Наприклад, «полковнік от інфантєріі» (тобто піхотний), «гєнєрал от артилєріі» і т. д. А якби-то назвати Асапова-Прімакова? Мабуть, генералом від бандитизму. Або генерал-паханом. І ще одне хотілося б знати. Бойовики у вільний від обстрілів українських позицій час не гребують грабунками, відбирають у місцевих жителів автомобілі та чинять інші неподобства. Цікаво, чи й ці «операції» планує генерал російської армії?
М. ЛУКАШКЕВИЧ
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте