Так принаймні стверджує приказка. Плани бувають різні. В кого реалістичні та розумні, в кого — навпаки. А от таке безглуздя, яке придумав собі Азаров, навряд чи ще комусь прийшло б до голови.
«Я обов’язково повернуся в Україну. Я тут (у Москві) — колишній прем’єр, але я не колишній український політик», — тішить себе ілюзіями Микола Янович. Хоч, з другого боку, його намір повернутися в Україну можна назвати цілком реальним. У жодну країну Європи, в США того пана не пустять, усюди він оголошений небажаною персоною. Та якби Азаров з’явився в пункті переходу російсько-українського кордону, то не думаю, що йому наказали б повертатися до Москви. Навпаки, прийняли б, виділили б транспорт. А згодом добровільне повернення в Україну і суд зарахував би, за вияв свідомості міг би пом’якшити вирок.
Але Азаров, звісно ж, марить не про таке повернення. Він чекає, що в Україні знову настануть колишні часи. Тепер тут геть усе не так, як хотів би Микола Янович. «Після перевороту всі опозиційні сили були зачищені. Багато хто виїхав або сидить у в’язниці», — нарікає «кровосісь». Плутано якось нарікає. Адже ті, кого він має на увазі, до Революції Гідності були владою. А якщо відразу після Майдану вони або повтікали, або потрапили за грати, то коли встигли стати опозицією? Вже точніше сказати, що її сформували ті, яким правоохоронні органи не змогли висунути звинувачень. І колишні однопартійці Януковича та Азарова створили так звану об’єднану опозицію у Верховній Раді та й знущаються над українським народом, даючи негативну оцінку уряду й водночас не голосуючи за його відставку.
А ось вершина Азарових марень: «Треба відновлювати повноваження Верховної Ради сьомого скликання». Тобто тієї, що була до Революції Гідності. Ось тоді й Микола Янович повернеться в українську політику.
Що ж, кожен Іван має свій план. А коли ті наміри геть безглузді, то що вже вдієш…
М. ЛУКАШКЕВИЧ
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте