Причому широкі, ніхто їх не обмежує. В день народження Путіна скільки людей пройшли по Грозному, і хоч хтось слово проти сказав? Промовці відзначали всі найкращі риси Володимира Володимировича — ніхто нікого не перебив. По всій Росії того дня люди ходили у футболках із портретами улюбленого президента — ніхто ні з кого футболки не здер. То для чого ще закордонні діячі мають перейматися правами людини в РФ?
Із тим закордоном Москва, якби могла, давно взяла б «развод і дєвічью фамілію». До НАТО успадкувала ненависть ще від СРСР. Коли альянс тільки-но створювався, Кремль розмріявся, що і його туди візьмуть. Але за жодним параметром «Союз нєрушимий» у таке об’єднання не вписувався, туди його не впустили. І оголосив Кремль НАТО ймовірним противником №1. А нинішні московські правителі ще більше ненавидять альянс, адже після розвалу СРСР до нього увійшли й колишні «страни Варшавского договора», створеного як противага НАТО. Вовком дивиться Росія на Євросоюз. Чорти її хапають і від того, коли хтось із сусідів, зокрема Україна, зближується з європейською спільнотою.
Та все ж повністю відгородитися від світу Росія не може. Від СРСР успадкувала членство в ООН. А в Організації Об’єднаних Націй є багато інституцій, які поширюють свою діяльність на всі країни, що добровільно вступили в цю організацію, тобто визнали її статут, рахуються з її думкою. І донедавна в Москві був офіс представництва Управління Верховного комісара ООН з прав людини. Приглядалися, як з тими правами в РФ, контролювали, намагалися вплинути. А з правами людини в Росії все гірше. І висновки представництва щораз жорсткіші. То що робити? Взяли й закрили той офіс. В ООН такими діями шоковані, а посол РФ Володимир Бородавкін заявив: «Ми не бачимо нічого незвичайного». І то правда: на всіх просторах Росії можна безперешкодно прославляти й вихваляти Путіна. То яких ще прав треба тамтешньому люду й навіщо йому контроль з боку ООН?
М. ЛУКАШКЕВИЧ
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте