Усією Європою вламували Януковича підписати угоду про асоціцію з ЄС. То було щось незабутнє! На саміті у Вільнюсі біля «двічі не судженого» аж увивалися відомі політики. Обіцяли, що все піде як по маслу, тільки б він свою закарлючку поставив. Безвізовий режим — то взагалі не проблема, майже відразу буде, та й повноправне членство в Євросоюзі не за горами. А він не підписав, бо мав завдання втягнути нас у «русскій мір». Так колишньому зеку повелів колишній кадебіст. Хоч, кажуть, кадебістів колишніх не буває.
Угоду про асоційоване членство в Євросоюзі Україна підписала вже після Януковича. Коштувало це нашому народу дуже дорого. На Майдані полягла Небесна Сотня, на Донбасі й нині гинуть люди. А ЄС повівся з Україною приблизно так, як тесть мого знайомого із зятем. Красень і серцеїд Орко під час виробничої практики дуже близько зійшовся із своєю новою пасією. Настільки, що її батьки вирішили: як чесний чоловік, мусить він тепер одружитися. Діяли методом батога й пряника. Майбутня теща з дочкою тиснули на батяра через деканат і комітет комсомолу, а майбутній тесть обіцяв авто, і не якогось там «Запорожця», а щонайменше «Ладу». Оркові діватися було нікуди — одружився, перевівся на заочне навчання. А через деякий час, коли ми випадково зустрілися, поскаржився: «Старий про машину навіть не згадує».
Ми на нестачу автомобілів від Європи не скаржимося. Навезли їх сюди ще задовго до асоціації. Нам обіцяний, вистражданий і довгоочікуваний безвізовий режим потрібен. А Європі все недогода, все шукає кістку в молоці, хоч її там, як відомо, не буває. Ті реформи, що на її вимогу в нас відбуваються, вже людям дихати не дають. Пенсійний вік для жінок наступає все пізніше (згодом за чоловіків візьмуться), тарифи на комунальні послуги все вищі, проїзд у громадському транспорті все дорожчий. Маємо детективів із позахмарною оплатою, ті незабаром усіх корупціонерів переловлять. І ще багато чого в нас змінилося, тобто реформувалося.
А Євросоюзу все мало. Ще дві вимоги маємо виконати: кримінальну відповідальність за брехню в декларації про доходи кажуть нам впровадити вже, а не з наступного року, і сформувати Національне агентство із запобігання корупції (для боротьби з нею вже є, ще треба таких агентів, аби не допускали). Наші «верхи», звісно ж, брикаються. Як же вони можуть виконати першу вимогу, коли потрібен час, аби сховати свої непомірні статки. Ось до 2017 року позаписують дорогі вілли, автомобілі на тещ, бабусь, на двоюрідної цьотки стриєчного брата, тоді можна вести мову про чесне декларування доходів. А запобігати корупції також ще не готові, бо не уявляють собі життя без неї. І для народу складається доволі прикра ситуація. На саміт, який мав би нам той безвізовий режим надати, йдемо в парі із Грузією. Якщо вирішать, що ми все ще не готові, то спарують Україну з Туреччиною. А це означає, що безвізовий режим відкладеться для нас на невизначений час. Може, до другого пришестя, може, трохи раніше.
Отже, є в мене до Євросоюзу принаймні два запитання. Перше: може, він боїться, що наші нездолані корупціонери масово хлинуть у Європу й заразять цією хворобою її? Даремні побоювання, найбільші українські корупціонери вже давно вільно їздять до Європи, бо мають дипломатичні чи ще якісь там спеціальні паспорти. Друге: а після того, як дочекаємося безвізового режиму, реформ уже не можна буде проводити? Та, навпаки, більше людей по світу поїздить, побачить, яке там життя, та й сильніше натиснуть на владу, аби вона, нарешті, дореформувала те, чого ще не встигла.
А Європа не поступається. Все шукає кістку в молоці, наче не знає, якою ціною далася нам та асоціація.
М. АНТОНЮК
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте