На що витрачають найбільше коштів із держбюджету України? Хто насправді краде і хто – заробляє? Доходи і витрати казни досліджують автори від «Тексти.org.ua».
В суспільстві побутує думка, що в країні мізерні пенсії і зарплати вчителів, лікарів й інших державних людей через те, що «політики крадуть». Отак заходить нардеп у сховище з грошима, які призначені для пенсіонерів чи там поліклініки, набиває сумки і гайда на Канари.
Так, політики заробляють на владі, але розчаруємо: вкрасти з Пенсійного фонду чи з грошей виділених на зарплати ні прем’єр, ні президент ні міністр соціальної політики, ні тим більше нардеп не може. Вони можуть заробляти на держзакупівлях, держпідприємствах і на багато чому іншому.
Гроші на соціальну допомогу і пенсії крадуть сотні тисяч рядових українців: ті хто фіктивно розлучається і просить допомоги як «матір одиначка», ті хто дають хабара за оформлення інвалідності, ті хто мешкає на окуповані території, і отримує від України грошову допомогу, як «переселенець». Схем десятки і вони завжди діяли, війна тільки їх доповнила.
Яценюк недавно оголосив про викриття 150 тисяч фіктивних переселенців, які отримували кошти з бюджету. Це не дивно, досвід Грузії і Греції свідчить, що після наведення фінансового ладу виявилася значна частина фіктивних отримувачів соціальної допомоги і пенсій.
Де взяти гроші на пенсії?(теоретично ПФ формується не з бюджету, а з спеціальних відрахувань із зарплати, яких постійно не вистачає і різницю перекриває Бюджет) – така грандіозна проблема яка стоїть перед усіма українськими урядами. І більшість прем’єрів вирішували її стандартно. Позичали, позичали і ще раз позичали. У МФВ і в Росії. Але вічно тратити більше ніж заробляти не можливо. Друга за величиною стаття витрат після дотацій Пенсійному фонду – обслуговування боргів – виплата відсотків. Нагадаємо, що минулого літа Україні списали значну частину позичених грошей.
Далі жити за схемою «відніс у ломбард – проїв» ми не можемо. Скоро не даватимуть, бо бачать, що немає з чого віддавати. А якщо нам не позичатимуть гроші, то і величезна армія пенсіонерів залишиться без копійки. Не кажучи вже про справжню Армію, які потрібні гроші і на зарплати і на озброєння.
Заробляти
Проста логіка господаря підказує два шляхи. Перший: заробити, але для цього повинна запрацювати економіка. Українські олігархи здатні керувати сировинними підприємствами, але не здатні створювати нове виробництво. Багато нових робочих місць, а отже податків у бюджет можуть «зробити» чисельні західні інвестори. Для того, щоб вони не боялися до нас заходити пачкам потрібен мир, адекватні податки і гарантії власності, в тому числі і право купувати та продавати землю. Завтра всього цього не буде. Отже багато грошей в найближчій перспективі ми не заробимо.
На чому економити
Другий шлях теж очевидний: економити і менше витрачати. Сюди входить і менше красти. Чиновник найбільше крадуть на державних закупівлях і запровадження системи електронних торгів ПРОЗОРО вже приносить свої результати. Та навіть, якщо не крастимуть, то грошей не вистачає. Які статті Бюджету треба урізати?
Найбільше з бюджету витрачається на соціальні цілі – пенсії, соціальна допомога, освіта, медицина.
Окрім перерахованих є ще адміністративні, видатки на культуру, спорт, ЖКГ, економіку та екологію. Але ця остання група дає незначний вклад в загальну суму, тобто на них багато не зекономиш. Хоча марні та неефективні видатки є всюди. Просто на адміністративних витратах чи культурі можна зекономити сотні мільйонів, максимум – кілька мільярдів, а потреба у країни – зекономити десятки мільярдів гривень.
Такі суми є тільки у соціальній сфері. Яка залишилась з радянських часів майже нереформованою, з’їдає сотні мільярдів гривень щороку і не дає потрібного ефекту – справді бідні люди залишаються незахищеними, а за лікування чи освіту доводиться платити хворим чи батькам і їх якість залишає невдоволення майже у всіх, хто з ними мав справу.
Фінансування освіти чи медицини фактично перетворилося на фінансування самих закладів, що залишилися з радянських часів майже в тому самому вигляді. В країні давно немає райкомів, централізованого планування та постачання, а вони працюють так, начебто все це є.
Пенсійний вік в Україні найнижчий у Європі, тобто значно більш заможні країни не мають можливості платити пенсії з 60 років, а Україна, що постійно просить в них допомоги – має. Чи треба дивуватись, що купівельна спроможність тієї пенсії невелика та постійно падає?
І, на жаль, саме медицина і школа, яка з’їдає чималу частину бюджету за останні 2 роки майже не реформувалась. Обговорюються плани певних покращень, але й вони не впроваджуються у життя. А корінних реформ навіть не обіцяють. Наведені цифри показують – без таких реформ видатки бюджету, а значить і податковий тягар на наших громадян істотно не зменшити.
У інфографіці показані доходи та видатки Державного бюджету. Окрім цього ми сплачуємо (та отримуємо звідти) у місцеві бюджети та соціальні фонди.
Володимир РАПОПОРТ, Орест ЗОГ, Андрій УЛЬЯНЕНКО
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте