Є війни між політиками, бізнесменами, між регіонами та державами. Та не менш жорстокі війни тривають у сім’ях. І часто жертвами стають не тільки жінки, а, що найгірше, — діти.
Про що нам говорить слово «насильство»? Найчастіше розуміємо під ним тільки сильні побої чи сексуальне насильство. Проте воно ховається ще й за погрозами, різкими висловами, лайкою, потиличниками, штурханцями, ляпасами, примусом до вживання алкоголю, наркотиків тощо.
Багато хто вважає, ніби немає нічого дивного, коли батьки лупцюють дитя, яке в чомусь провинилось (не виконало вчасно прохання, не вивчило уроки, щось забуло зробити чи ненавмисно вчинило шкоду). Деякі батьки кажуть, що таке «виховання» кулаками навіть «корисне» для дитини.
Як воно насправді діє на малечу? Психологи стверджують — діти, з якими жорстоко поводяться, є не такими, як усі, особливо в тих випадках, коли їм вчасно не допомогти. Вони стають агресивними, замкнутими, мають проблеми з психічним і фізичним здоров’ям, погані стосунки з ровесниками, у них не завжди вдало складаються взаємини з протилежною статтю, їм важко збудувати власну сім’ю. Коли ж у них народжуються власні діти, жертви насильства не можуть подарувати їм батьківської любові й тепла, бо не можуть впоратися із власними проблемами, що тягнуться з дитинства. В них часто з’являються різні види залежностей, якими намагаються компенсувати агресію та розв’язати свої проблеми, хтось навіть стає на кримінальну стежину.
Керівник громадської організації «Інформаційно-правовий центр «Права людини» Олександра Гриньків каже — насильство і жорстоке поводження з дітьми призводить до негативних наслідків у сімейному житті, у вихованні дітей. «Здебільшого це образи, які залишають відбиток на усе життя, погіршення стану здоров’я, втеча з дому, — зауважує пані Олександра. — Причинами насильства може стати криза в родині або криза когось із членів сім’ї, афект, прагнення визнання і невміння чогось досягти в інший спосіб. Судова практика свідчить про існування великої кількості проявів насильства в українських сім’ях. Законодавство виділяє кілька його видів — сексуальне, психологічне, економічне. Та не всі дорослі навіть знають, що можуть захистити себе і домогтися покарання винних».
Олександра Гриньків разом з колегами з інформаційно-правового центру розробили своєрідний порадник для батьків, які прагнуть виховувати свою малечу без застосування насильства. «Ми кажемо — вислухайте проблему дитини і зрозумійте її, так дитина відчує свою значущість і повагу, — каже співрозмовниця. — Приймайте рішення спільно з дитиною, а також надайте їй право самостійно приймати рішення (так вона буде більш охоче підкорятися тим правилам, які встановить сама). Дайте їй можливість відпочити, «переключитися» з одного виду діяльності на інший. Вимагаючи чогось від дитини, викладіть їй чіткі та зрозумілі вказівки (не обурюйтесь, якщо вона чогось не зрозуміла або забула, терпляче поясніть їй суть вимог). Не вимагайте виконати все й одразу. Не пред’являйте непосильних вимог. Не дійте зопалу (зупиніться і проаналізуйте, чому дитина поводиться так, а не інакше, про що свідчать її вчинки). Подумайте, в чому полягає складність ситуації, в яку вона потрапила».
Пані Олександра каже — батькам варто пам’ятати, що саме від них залежить життя і здоров’я дітей. Будь-яке насилля над ними може зруйнувати їхнє майбутнє.
Анастасія ГРИЦИШИН,
студентка ІІІ курсу факультету філології та журналістики ТНПУ ім. В. Гнатюка.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте