Пекла колись моя сусідка вівсяне печиво. Все прибалікувала, же той рецепт її бабця від прабабці перейняла, а та — від прапра якоїсь там родички, котра мало не цісару їсти варила.
Ну, сусідка приплести вміє. Особливо коли діло доходило до наминання, то вона, навіть якбись не хтів їсти, примудрилася в писок їдну-дві штуки втиснути. «Та шо ти сі парадуєш, та їж! Будеш фігуровий, як тоте печенько!» — і мусівісь втягнути живіт і зрумигати смаколик, ще й прицмокнути вкінци.
Я вже колись сусідці казав: «Чи то не ти майстер-клас нашим політикам давала, як мені з тими печеньками? Вони ті будь-яку рехворму впхают в кишеню зо солодкими словами. Та так наприбалікуют, же будеш думати, що від вічних податків, які ростут, мов на дріжджах, ти тілько будеш фігуровим ставати».
Я вже колись казав: наклали на нас податок на хати, тоди пішли свині, корови, кури, а теперка ще й за стодолу мусиш платити. Дійде до того, же буде комісія ходити, як було за німців, і виходок перевіряти. Є купка — плати за купку, нема — плати за то, що нема, бо, певно, десь сховав чи закопав, а по закону так не має бути. То ми в скорім часі будемо і справді фігурові на всі боки. Ще коби з того вівса не заіржати. Бо й так жиємо, як ті коні — орем-орем, возим-возим, а нами ще й поганяют. Но, як казав їден мудрий чоловік, все так не буде.
Колись сиділи молоді панянки на вівсянці, жеби худнути. Теперка можна з тими нервами нею сі лічити, бо з вівса навар дуже добрий для жолудка. А крім того, з вівсяних пластівців можна зварганити незлецкий пляцок. Тож тримайте рецепта.
Для него нам треба буде 100 грам масла, шклянку цукру, два яйци, шклянку вівсяних пластівців і шклянку муки, а ще зо дві жмені горіхів чи родзинок десь так зо шклянку.
Виминаємо в мисці розм’якле масло з цукром, тоди збиваємо міксером, далі вибиваємо яйці і знов товчем. Затим додаємо пластівці. Можна їх змолоти на м’ясорубці, а можна і так. Я си молов, бо що то старому сі мучити з тим жуванням. Вкінці додаємо горіхи подрібнені чи родзинки. Як маєте — то й курага підійде чи, як теперка модно, сухофрукти. І, нарешті, мука. Замішуємо тісто, робимо невеликі кульки, обкачуємо в муці, розпляскуємо на палянички і викладаємо на бляшку. Перед тим її треба застелити пергаментним папером. Печемо зо 15—20 хвилин при температурі 200 градусів.
Смачного!
Ваш пан ЮЗЕК
Ілюстрація Миколи ПИЛИПОВИЧА
Прокоментуйте