У редакції «Вільного життя» було так узвичаєно, що на пленуми обкому компартії ходили редактор і завідувачі відділів партійного життя та пропаганди, інколи й кореспонденти цих відділів. Вони отримували спеціальні перепустки зі зазначенням прізвища і порядкового номера в загальному списку запрошених, щоб у «білому домі» могли проконтролювати, чи, бува, хто не уникнув «високої честі» посидіти в залі.
Якось хтось із штатних «висвітлювачів» роботи пленумів захворів, і керівництво редакції змушене було замінити його новоспе-ченим завідувачем одного з галузевих відділів. Він уперше в житті отримав червону перепустку з портретом В. Леніна і вписаними у традиційний текст своїм прізвищем та номером. Довго розглядав її, задоволено всміхався, знімав і протирав окуляри, знову прикипав поглядом до невеличкого прямокутника з цупкого паперу.
Врешті не витримав і підійшов із перепусткою до нашого гурту:
— Оце я дивлюся: тут і номер є…
— Еге ж, — підтакнув хтось із колег.
— Тридцять шостий, — глибокодумно прочитав молодий завідувач. – Значить, я – тридцять шоста людина в області.
Поправив окуляри і з гордо піднятою головою пішов до свого кабінету. Зачинив за собою двері, ніби відгородившись від нас.
Богдан МЕЛЬНИЧУК
(із видання “Головна газета Тернопілля (Вільне життя – 70)”).
Фото з архіву редакції
Прокоментуйте