Якось до «Посередниці» завітав чоловік років 50. Дуже неохайний на вигляд, одягнутий у брудне лахміття, давно неголений і немитий, із торбами порожніх пляшок…
Він попросив Наталю підшукати для нього красиву молоду жіночку, забезпечену житлом, добру господиню.
Наталя окинула його критичним поглядом і сказала, що серед жінок, котрі шукають собі пару через нашу рубрику, немає для нього кандидатури.
— Тоді ви мене візьміть, — швидко знайшовся жених. — Ви ж десь живете?
Поки Наталя приходила до тями від такої несподіваної пропозиції, чоловік звернувся до мене:
– О! І ви мені підходите, якщо маєте де жити. Одне слово, вирішуйте, котра з вас вийде за мене заміж. Даю вам п’ять хвилин.
…Але ми вже були заміжніми, тому делікатно відмовили женихові.
(із видання “Головна газета Тернопілля (Вільне життя – 70)”).
Фото з архіву редакції
Прокоментуйте