Велике горе в Україні — війна, яку чомусь «охрестили» АТО. Бо представники нашої влади — від найвищих до найнижчих ешелонів — використовують при нагоді цей термін для своїх же цілей, немов щит, обороняючи власні інтереси й обороняючись від нападок.
Невже за те, що відбувається нині в державі, віддали життя Герої Небесної Сотні, захисники Майдану, сьогоднішні воїни-захисники України, ті вісім тисяч жертв, котрих забрала війна? Не завелика жертва за те свавілля, що чиниться в Україні? Читаємо в пресі, сприймаємо з екранів факти, що потрясають душу, і хочеться крикнути на весь світ: чому?! Чому брехня, нажива і корупція стали нормою повсякдення, атрибутами прориву до влади й у часи владарювання, і немає цьому спину?
Забули «вболівальники» за долю народу свої шоколадно-солодкі обіцянки. А ще недавно гамселили себе в груди і присягали, щойно прийдуть до влади, поліпшити життя вісімдесяти відсотків українців, котрі досі ледве виживають за порогом злиденної бідності. Обманули-обдурили виборців. То й що? Між їхнім райським життям і пеклом обдурених — прірва.
Огидно слухати й дивитися, як десятки разів головуючі засідань Верховної Ради запрошують, заманюють, благають депутатів зайти до зали на роботу. Вони ж тим часом у кулуарах фліртують, штурмують буфети. А в залі — куняють. Навіщо державі така велика, некерована отара нероб? Вони ж пожирають мільйони гривень, стягнених із виборців. Вони так «попрацювали», що оголосили собі майже півторамісячні канікули на зимові свята. Бо за коротший час не натішилися б перебуванням у райських куточках різних частин світу.
…Слуги народу з партії Президента дружно зустрічали Новий рік. «Бідаки» замовляли в престижному ресторані делікатеси вартістю 550 гривень за стограмову порцію. Насолоджувалися напоями по 16 тисяч гривень за пляшку. У скільки обійшлося таке «засідання»? Чи відомо їм, що пенсіонери четверту частину своєї злиденної пенсії витрачають на хліб, віддаючи по 9—10 гривень за 750-грамове бохонятко?
Найпомітніший глашатай у Верховній Раді, голос якого ми чуємо найчастіше, жалісливо закликає рятувати бідняків у містах і селах від злиднів, грає роль Довбуша. Але це відбувається в залі засідань та на всіляких телешоу, а в житті він запрягає не «скотиняку», а броньований джип преміум-класу вартістю 350 тисяч доларів, а це майже дев’ять мільйонів гривень. Скільки ж то бідні люди могли б купити за ці гроші пігулок для підтримки своїх зболених сердець!
З усіх каналів телебачення і радіо триває бомбардування співвітчизників сенсаційними новинами: впіймали хабарників-корупціонерів. Ну нарешті, думаємо ми! Після цього спливає час мовчанки. Іноді нам сповіщають, що розпочато кримінальне провадження — і все. Згодом ЗМІ потихеньку повідомляють, що злочинців відпустили під заставу. Вкрав десятки мільйонів, викроїв із них трохи застави і — гуляй, Васю!
Два роки минуло від кривавої розправи на Майдані, а кати й досі на волі. Скільки словесної полови розвіяно в ефірі про мільйонні хабарі в Генпрокуратурі, а зловмисники тільки облизуються, як жирні коти, бо свій свого не чіпає. А чого їм боятися, коли суддя-«засівальник» уже приймає ванни у власному замку?
…А зовсім поряд — на сході країни — триває жорстока окопна війна. Найстрашніше, що вона триває в серцях захисників Вітчизни — війна думок і усвідомлення страшної несправедливості в державі. Сини України в осінню негоду, в хурделицю в окопах і вогких бліндажах постійно дивляться в очі смерті. А в ресторанах столиці й інших міст — шквал радості тих двадцяти відсотків, котрі чмеліють від розкошів. Що їм до того, що хтось захищає їхній спокій власним життям, а хтось нидіє за межею бідності? І порятунком від такого життя є хіба похоронні дзвони, що супроводжують простим людям шлях у вічність.
Солдатам на передовій не байдуже, що від учорашніх і від сьогоднішніх «кровосісів» життя співвітчизників стає все важчим, а подачки з-за кордону доведеться віддавати їхнім дітям і внукам. Як зрозуміти солдатові-окопнику те, що коли весь світ підтримує Україну санкціями проти Росії, наші «патріоти» поповнюють скарбницю країни-агресора десятками мільйонів, захищаючи власні бізнесові інтереси?
Не допусти, Господи, щоб ті, котрі нині мерзнуть і вмирають в окопах, розпочали війну з тими, хто оглух та осліп, хто купається в багатствах райського життя. Солдати осмислюють правду про війну по-своєму, бо вони обпалені нею і жертвують життям за волю України. І вони мають право на свою правду!
Григорій ШЕГЕРА
с. Старий Олексинець Кременецького району
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте