У відділі сільськогосподарської літератури Тернопільської обласної наукової бібліотеки діє виставка під назвою «Кизил у вашому саду», на якій представлено літературу і періодичні видання про це унікальне дерево.
Серед малопоширених, але дуже цінних садових культур, до яких належать лимонник, актинідія, ірга, жимолость, глід та багато інших, кизил посідає чи не найголовніше місце. Це найдовговічніша плодова культура, яка може жити і плодоносити до трьохсот років. Кизил стійкий до хвороб і шкідників, тому не потребує хімічних обробок. Кизил холодостійкий, витримує морози до -32—35°С, легко переносить посуху, не вибагливий до грунтів.
Розмножують його насінням, кореневими пагонами, відростками, живцями, щепленням.
Висаджують восени (з кінця вересня до початку листопада) і навесні (квітень — початок травня). Рослини, отримані від насіннєвого розмноження, починають плодоносити на 5—6 рік, а щеплені — на 2—3-й. Росте кизил кущем, або розлогим деревом заввишки 5—7 м. Зацвітає він ранньою весною, квіти жовтого кольору, зібрані у суцвіття по 18—30 штук, хоча одночасно відкривається не більше чотирьох. Це прекрасний медонос і дуже своєчасне підгодовування для бджіл у ранню пору. Цвітіння кизилу триває більше місяця, так що за будь-яких примх погоди урожай гарантований. Плоди дозрівають із серпня по жовтень. При доброму догляді він дуже врожайний, у віці 12 років дає до 25—30 кг ягід.
Кизил — одна з найкорисніших для здоров’я ягід. Його плоди допомагають зміцнити імунітет, впоратися зі шлунково-кишковими захворюваннями, шкірними хворобами, хворобами печінки і нирок, допомагають нормалізувати обмін речовин та підвищують працездатність. Регулярне вживання кизилу підвищує еластичність судин, позбавляє болей у суглобах, підвищує рівень гемоглобіну.
Для мешканців міст кизил цінний ще й тим, що виводить з організму солі важких металів, підвищує стійкість до бактеріальних і вірусних інфекцій, допомагає подолати хронічну втому. Сік кизилу дуже корисний при цукровому діабеті, оскільки регулює і знижує рівень цукру в крові й підсилює ферментативну активність підшлункової залози.
Зверніть увагу на це чудо-дерево і посадіть його у своєму саду. Запрошуємо вас відвідати нашу бібліотеку і ознайомитися з літературою діючої виставки.
Юлія ШЕРГЕЙ,
завідувачка відділу сільськогосподарської літератури ТОУНБ.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте