В історії людства було безліч політичних убивств, публічних і непублічних. Захланні до влади люди ніколи не боялися забруднити руки кров’ю. Але найогидніше з публічних політичних убивств сталося в Московському царстві 1613 року.
Ще не закінчилася Смута, а Земський собор обирає царем Михайла Романова. Претендентів на корону в Москві не бракує. І через два роки біля Кремля на Лобному місці за наказом цариці Марфи вішають чотирилітнього сина Марини Мнішек. Страчують і отамана Заруцького, який, ну з дуже малою імовірністю, міг претендувати на престол. А бідолашна дитина навіть не могла усвідомити, що з нею роблять дорослі!
Запитаєте: а що, при зміні династій більше ніде не вбивали дітей, навіть у тій же Росії? Вбивали. Але таємно. А ось публічна страта маленької дитини — це винятково московський історичний феномен.
Ось так у Москві утверджувалася нова династія, показуючи людям приклад: бачите, що ми зробили з дитиною? Подумайте, що можемо зробити в разі непокори з вами.
На дитячій крові народжувалася Московська імперія.
Ярослав БОРСУК
м. Підгайці
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте