Тернопіль багатий на музичні таланти. Одним із таких є Назар Видиш, молодий тернопільський музикант, вокаліст і гітарист гурту «Джевелін», автор текстів і музики.
Спілкуємося з Назаром про місце творчості в його житті, про що найчастіше пише і чому популярність не для нього.
– Хто вплинув на твоє захоплення музикою?
– Я можу виділити три умовних етапи. Спочатку це були батьки. Вони також музиканти, тому привили мені любов до творчості. Потім брат, який слухав «Beatles». Спочатку я не міг зрозуміти цієї музики, а потім почав поволі звикати. І, нарешті, – середовище. У нас була так звана «тусовка» музикантів-неформалів. Потім потрапив у Київ, слухав багато джазу, ходив на різні фестивалі, і це справді було круто.
– Назар Видиш і музика… Коли виник цей «симбіоз»?
– Багато часу почав приділяти музиці, напевно, з п’яти років. Слухав різні пластинки, і це також було своєрідним розвитком. З музикою проходило все? з музикою їв, із музикою ходив до школи. Я не маю професійної музичної освіти, навчався на еколога. У дитинстві хотів грати на саксофоні, але сталося так, що навчався три роки на фортепіано, потім два роки – на гітарі. Вчився грати на фортепіано у викладачки, яка захоплювалась джазом. Я тоді джаз взагалі не сприймав. Але з часом все «перетравилось», і я зрозумів, що це круто. Десь в 11 класі попрощався з музикою. Півтора року не займався, навчався. Але на 2 курсі в мій день народження брат із друзями подарували електрогітару, і з того часу все почалося спочатку.
– Який стиль музики найбільше імпонує тобі, що найчастіше виконуєш?
– Подобається багато стилів. Я не хотів би нічого виокремлювати. Це просто повинно бути якісно і гарно виконано. Це і джаз, і рок, і фанк, і навіть академічна музика. Мене цікавить щось хороше, коли всередині виникає якийсь резонанс. Немає поганої музики, є погані виконавці.
– Про що найчастіше пишеш, що надихає? Чи має місце тема війни у твоїх текстах?
– Найчастіше пишу про стосунки між людьми, моє сприйняття світу, те, як я його відчуваю. Теми є різні, війна також. У нас є пісня з цією назвою. Але це настільки болюча тема, що важко її виконувати. Також пишу тексти пісень для тернопільського гурту «Фіра». Так, текст «Жовто-сині стрічки» – мій. А щодо натхнення… Надихає все. Будь-яка творча людина, і музикант у тому числі, – це як губка, вбирає все, що відбувається навколо.
– До речі, про гурт. Чому «Джевелін»?
– Джевелін – це дротик для дартсу. Але це також протитанкова заборонена зброя. Я прийшов до висновку, що не так важлива назва, як музика. Музика сама створює настрій, і з часом назва асоціюватиметься з музикою. Це гра, в якій варто потрапити в десяточку.
– Відомо, що ви з гуртом «Джевелін» недавно знімали кліп. Коли чекати його появи, який сюжет?
– Кліп іще в процесі, тому точна дата появи в мережі невідома. Це як із піснею: ти можеш написати її за п’ять хвилин, а можеш писати і декілька років. Із кліпом така ж історія. Ми хочемо його допрацювати, зробити максимально якісним, таким, як уявляємо собі. В іншому випадку у цьому немає сенсу. А сюжету там не буде, там буде настрій.
– Чого хотів би досягнути у творчості?
– Хочеться вільно творити й не думати, де взяти засобів для записів альбому чи кліпу. А взагалі, як казав Джон Леннон, якщо пісня хоч на одну людину вплинула, то це вже важливо. Якщо я матиму можливість вільно творити, і це людям буде подобатись – то вже класно. А планувати нічого не хочу. Бо ніхто не знає, що чекає на нас завтра.
ДОВІДКА
Склад колективу:
Назар Видиш – вокал, гітара
Михайло Левицький – клавішні, бек-вокал
Андрій Рудик – бас-гітара
Віктор Семчук – барабани
Спілкувалась Зоряна МУРАШКА,
студентка ІІ курсу факультету філології і журналістики ТНПУ ім. В. Гнатюка.
Фото з архіву Назара ВИДИША
Прокоментуйте