Спеціально не розпочавши з вами, шановні вболівальники волейболу, дискусії стосовно перспектив тернопільської «Галичанки», яка після завойованого в 2010 році титулу чемпіона України шостий сезон підряд не змогла піднятися на п’єдестал пошани, наче у воду глядів. Особливо, після того, як наприкінці минулого тижня команду залишив її головний тренер Андрій Романович, надій на «світле майбутнє», здається, залишилося обмаль.
Заводити «панегірики», зрештою, теж навряд чи на часі. Про конфлікт наставника з головним власником клубу, Тернопільським національним економічним університетом, ніде навіть словом не згадувалося. Але все ще юний серед «метрів» тренерського корпусу вітчизняного волейболу в складі Сергія Голотова, Ігоря Філіштинського, Богуслава Галицького і Гарія Єгіазарова 43-річний уродженець Колиндян Чортківського району, який уже мав можливість покерувати і національною збірною України, здається, опинився, як спеціаліст, у безвихідній ситуації. Зі своїми вихованками встиг стати не лише кращими в Україні, а й, за десять років перед тим (тільки уявіть собі, у 28-річному віці), — у Білорусі. Тому цілком логічним і виглядає його рішення погодитися, не довго роздумуючи, на пропозицію южненського «Хіміка». Зрештою і сам зізнався про це в інтерв’ю офіційному сайту свого нового клубу.
Від таких пропозицій, і справді, гріх відмовлятися. Якими би не були обіцянки від «Галичанки», лідер жіночого волейболу, без сумніву, запропонує кращі. Тоді, мабуть, і не варто розмірковувати про почуття містечкового патріотизму. Особливо на фоні властивої Тернопільщині безнадії. Віддав п’ятнадцять років рідному для себе клубу, однак навіть апріорі не бачив перспективи. Адже твоїх найталановитіших вихованок без особливих зусиль здатні переманити закордонні і вітчизняні клуби. Згадайте хоча би Єлизавету Рубан, Олександру Биценко з Оксаною Яковчук та Інною Скорохід. Волейболісток, які з повним правом теж мають уважатися вихованками місцевого волейболу.
Одне слово, в тернопільській «Галичанці» настала ера Віктора Туркули. Окрім того, що є чоловіком багаторічного капітана і лідера «Галичанки» Олени Туркули, не можна не зауважити, що так само є сином відомого спеціаліста вітчизняного волейболу Михайла Туркули. А далі, як «карта ляже». Особливо, зважаючи на те, чи матиме молодий спеціаліст можливість зміцнити склад, чи доведеться обходитися тими, хто залишиться в його розпорядженні. Попри те, не поспішав би з висновками. Новий наставник два роки тому вже встиг відзначитися у вищій лізі вітчизняного жіночого волейболу з командою з Ковеля.
І не переживайте, до речі, за Сергія Голотова. Його мрії про відпочинок, наскільки поінформований, пов’язані лишень із реалізованою найближчим часом пропозицією очолити закордонний клуб.
Фото із сайту Федерації волейболу України
Прокоментуйте