Саме так, а не інакше можна розшифрувати філософську суть відомого вислову про те, що історії властиво повторюватися. Минуло якихось півтора десятиліття (навіть не мить у вселенському вимірі), і — молоді волейболісти з Тернопільщини, будемо сподіватися, розпочали нову серію вагомих перемог на всеукраїнській арені, яка на зламі століть тривала впродовж чотирьох років.
І справа зовсім не в тому, що весь цей час наш край страждав від дефіциту талановитих дітей, які могли би вирости в справжніх майстрів гри над сіткою. Як красномовно підтвердив новітній історичний досвід, усього лишень було потрібно, аби після тривалої роботи з чоловічими волейбольними командами майстрів до витоків, так би мовити, повернувся Михайло Туркула. Та, звісно ж, в особі міського голови Теребовлі Сергія Поперечного, інших приятелів і друзів з малої батьківщини (Михайло Григорович родом з Деренівки) знайшов справжніх прихильників волейболу, здатних забезпечити юнакам, які займаються в місцевій дитячо-юнацькій спортивній школі, нормальні (не згадую про хороші) умови для зростання майстерності.
Нічого, до речі, екстраординарного. Окрім виділеного бюджетного фінансування, потурбуватися про ремонт спортивної зали на стадіоні «Колос» (аби не соромно було гостей приймати), форму для гравців і кошти для виїзду на змагання, без регулярної участі в яких можна хіба теоретиків від волейболу виростити. А далі — «циган знає, що кобилі робить». Бо підготовка юної зміни — то «його». Спочатку повигравали, все, що можна було, під час обласних юнацьких змагань. А напередодні цьогорічного Великодня, як і вісімнадцять років тому, коли збірна Тернопільщини вперше стала чемпіоном України серед юнаків, «утерли носа» і ровесникам з усіх без винятку вітчизняних волейбольних шкіл підготовки резерву.
Проведений у згаданій спортивній залі фінальний турнір не міг не перетворитися на справжнє свято. Адже надзвичайно мізерну кількість вирішальних всеукраїнських стартів чиновники наважуються проводити в невеликих містах і селах. Ніби не вони самі передусім винні в тому, що за всі роки незалежної України «глибока» провінція вже й не сподівається на розвинену спортивну інфраструктуру. Тож — і хліб-сіль від гостинних мешканців Княжого міста для восьми кращих у державі команд 16—17-річних волейболістів із пам’ятними сувенірними пакунками від Теребовлянської міської ради, і щирі вітання від місцевих ансамблів української пісні «Трембовляни» районного Будинку культури та народного танцю «Любисток» всесвітньо відомого вищого училища культури , і… духова оркестра «Княжі сурми», яка заповзялася підтримати земляків під час вирішального поєдинку за чемпіонство.
Засмутив гостей хіба підсумок фінального турніру восьми кращих вітчизняних юнацьких волейбольних колективів. Під час групового турніру підопічним Михайла Туркули вистачило трьох партій, аби довести перевагу над суперниками по той бік сітки з Краматорська на Донеччині і Харкова. Єдину ж на турнірі партію подарували волейболістам із Новоград-Волинського на Житомирщині, які вже не претендували на те, аби продовжити боротьбу за медалі.
Зате під час з’ясування стосунків квартету кращих про недооцінку суперників годі було згадувати. І команді з Прилук на Чернігівщині, і юним харків’янам, які захищають честь незаперечного фаворита чемпіонату України серед дорослих, «Локомотива», під час «золотого» матчу не залишили найменших шансів.
Для любителів статистики згадаю також, що бронзовими призерами турніру, який останніми роками йменується «Дитячою лігою» юнацького чемпіонату України, стали волейболісти з Чернігівщини, які в матчі за третє місце виявилися сильнішими за переможців своєї групи, запоріжців. Не можна, без сумніву, також не згадати про те, що кращими гравцями в своїх командах об’єєктивна суддівська колегія визнала Олександра Кучинського з Краматорська, Олександра Мамєдова з Харкова, Ярослава Микиту з Прилук, Андрія Жукова з Києва і Ярослава Савківа з Теребовлі. А vip-гравцем чемпіонату став інший підлеглий Михайла Туркули — Сергій Турецький.
На фото: вся теребовлянська волейбольна «рать» — у верхньому ряду по краях — Михайло ТУРКУЛА і Сергій ПОПЕРЕЧНИЙ. У тому ж ряду кращий гравець команди з Теребовлі (четвертий справа) Ярослав САВКІВ не годен стримати позитивних емоцій.
Фото автора
Прокоментуйте