Жили ми колись дуже бідно, однак піст був суворий і його дотримувалися. До церкви ішли всі, хіба хто не мав у що вдягнутися. Але навіть тут знаходили вихід — позичали святкову одежу в сусідів.
У школу час од часу приходив священик й розповідав, як поводитися в храмі. Пригадую, що й моя бабуся вчила вдома онуків молитися, а якщо заспав хто увечері й не помолився, то зранку мусив молитися двічі.
Так і звиклося постійно відвідувати храм та продовжувати передані батьками традиції. Однак нині здоров’я моє похитнулося, погіршився слух і постало питання — як сповідатися? Чув від людей, які по світі їздили, що хто хоче — сповідається перед священиком, а хто — не сповідається. Ще хочу поцікавитися, може, хтось підкаже і пояснить — хіба не можна, щоб люди вклякли на коліна і покаялись перед Богом, Церквою та священиком, а потім запричащалися?
Григорій ОБЛЕЩУК
смт Коропець Монастириського району
ВІД РЕДАКЦІЇ. За коментарем ми звернулися до керівника прес-служби Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ о. Олега Харишина. «Допускається варіант, коли людина пише священикові свої гріхи на папері, але тоді священик їй відписуватиме, щоб досягти порозуміння, — пояснив священик. — При цьому таємниця сповіді не буде порушена, бо те, що напише людина, й те, що відпише священик, мусить бути відразу спалено. Щодо останньої репліки автора листа, відповім — не можна. В Євангелії від Івана читаємо про те, що Христос передав владу апостолам та їхнім послідовникам відпускати гріхи: «Кому відпустите гріхи, тому відпустяться, кому затримаєте, тому затримаються». Якщо ми наслідуємо вчення Христа, то, напевно, таким чином повинні очищати себе від гріхів. Якщо когось іншого, то тут у розмаїтті релігій можна знайти різні способи».
Сповіді для нечуючих людей, які володіють мовою жестів, проводить настоятель храму Преображення Господнього, що на масиві Гаї Чумакові в с. Байківці Тернопільського району о. Ігор Шкодзінський. Він пояснив: одна річ — сповідь мовою жестів, інша — у випадку з літніми людьми, які втратили слух із віком, але можуть розмовляти на підвищених тонах і таким чином розуміти співбесідника. Тут священик і вірний вправі вибрати зручний час, аби в храмі не було інших людей, щоб забезпечити таємницю сповіді, й тоді вірний зможе голосно озвучити свої гріхи, а священик пояснити й дати розгрішення так, аби той почув.
Прокоментуйте