Знаємо тернополянку Зоряну Биндас насамперед як талановиту радіожурналістку і (незважаючи на власну молодість) уже наставника юних обдарувань — тих, хто тільки пробує свої сили у ЗМІ. Значною мірою завдяки її професійним навичкам, організаторським здібностям і чіткій національній позиції набуло авторитету радіо «Українська хвиля». Не залишилися непоміченими численні публікації Зоряни у «Вільному житті плюс», «Свободі», «Тернополі вечірньому» та інших газетах, київському журналі «Дніпро». Заради праці у ЗМІ вона (випускниця нинішнього ТНЕУ) відмовилася від аспірантури та кар’єри програміста.
П’ять років тому Зоряна приємно здивувала шанувальників свого таланту, видавши збірку поезій «Безсмертя». Ця книжка відрізнялася від багатьох віршованих текстів небанальністю тем, глибиною їх розроблення, неповторною системою образів, оригінальною архітектонікою творів. Невипадково чимало з них ще до опублікування стали піснями, відтак і збірка «Безсмертя» побачила світ з доданням аудіодиску із записами цих композицій у виконанні відомого гурту «Називний відмінок».
І ось — нова зустріч Зоряни Биндас із читачами. Цьогораз вона запропонувала шанувальникам художньої літератури своєрідний твір — сатирично-гумористичний роман у новелах «Трубачі з Підгорбиків». Його випуск забезпечило знане вже далеко за межами нашого обласного центру видавництво «Крок» під орудою молодих письменників, двох Юріїв — Завадського і Матевощука. Проілюстрував книжку дотепними малюнками головний художник академічного обласного театру актора і ляльки Володимир Якубовський.
Химерний роман (його жанр можна визначити і так) продовжує традиції класиків української прози Олександра Ільченка («Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця»), Василя Земляка («Лебедина зграя» та «Зелені млини»), Віктора Міняйла («Вічний Іван») та їхніх молодших послідовників. На, здавалося б, звичні нам явища у сільському житті Зоряна Биндас дивиться під своєрідним кутом зору, дещо гіперболізуючи (що цілком закономірно для художнього тексту), дещо присмачуючи прислів’ями та приказками, а також лексикою на грані з нормативною. Відтак банальні на перший погляд ситуації набувають рис типізації, сили узагальнення того, що характерне для побуту мешканців сучасних сіл.
У передмові до книжки знаний письменник-мандрівник Макс Кідрук наголосив: дуже легко налякати, розчулити читача або витиснути з нього сльозу і зовсім не просто, пробиваючись крізь невидимий зовнішній панцир, спонукати читача всміхнутись. Особливо в нашій країні. «Трубачі з Підгорбиків» належить до книжок, поринувши в які, мусиш стримуватися, щоб не розреготатися. «Вона про нас — про Україну й українське, — от тільки не про бруд, треш і безпросвітну рутину, а про всі ті іскорки в житті, які часто залишаються непоміченими, але які, зібравшись докупи, перетворюються на тепле і затишне багаття. Ця книга насмішить, а ще — що нечасто трапляється під час читання — викличе у вас почуття вдячності. Бо то є нормально — дякувати за можливість усміхнутися».
Цілком погоджуючись із цими словами М. Кідрука, хочу як редактор згаданого роману З. Биндас додати: він не тільки насмішить, а й спонукатиме до роздумів. До пошуку відповідей на болючі запитання: «Чому ми такі?», «Що заважає нам жити краще?», «Чому ми, українці, безнадійно відстали від інших європейців?» А в результаті підштовхуватиме до внутрішнього чи й зовнішнього протесту супроти всього, що принижує нашу велику націю з її славними традиціями, заважає їй розвиватися… Втім, прочитайте цю невелику за обсягом (130 стор.) книжку й ви не вважатимете потрачений час змарнованим, а навпаки: і відпочинете, і духовно збагатитеся.
А я наприкінці цього відгуку додам, що нині Зоряна Биндас — ще й одна з провідних актрис народного театру-студії «Сузір’я», котрий очолює заслужений діяч мистецтв України Орест Савка, і її практичне, на репетиціях та сцені, ознайомлення з класичною і сучасною драматургією, безперечно, позитивно позначилося на стилі першого роману, зробило його динамічнішим та читабельнішим.
Богдан МЕЛЬНИЧУК
м. Тернопіль
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте