Минулого тижня вся країна спостерігала за карколомним (чи то пак — пальцеломним) трюком тандему парламент—Президент. Четвер, 5 травня. 12.00.
Депутати голосують за зміни в законодавстві, які дозволяють призначити генпрокурором людину без юридичної освіти.
13.50. Голова ВРУ підписує цей закон, за кількадесят хвилин ставить «автограф» і Президент.
15.30. Зміни до закону про прокуратуру оприлюднені в спецвипуску «Голосу України». Так уперше в історії України новина в газеті з’явилася швидше, ніж в Інтернеті.
До кінця робочого дня в парламенті зареєстрували постанову про надання згоди нардепів на призначення Президентом Юрія Луценка на посаду Генерального прокурора. Стає відомо, що інженери електронної техніки (колеги Луценка по диплому) знайшли в нього ген прокурора. Тож Президент, не вагаючись, підписує цю постанову одразу ж у сесійній залі після позитивного голосування депутатів.
Луценко очолює ГПУ і бере тиждень медіа-перерви, щоб розібратися зі справами.
Після такого драйвового голосування та підписання не гріх попросити гаранта й нардепів на якусь посаду всунути ще і Юлю, бо ж недарма стільки часу відсиділа за Україну без коси. Ще хочеться, щоб усі законопроекти, які стосуються євроінтеграції, підписували зі швидкістю Луценка. Так само хай голосують за всі постанови й закони, якими в Україні провели б нормальну, а не фарбовану люстрацію; притягнули нарешті за стільки років організаторів та виконавців розстрілів на столичному майдані; пересадили, а не повипускали під заставу чи домашній арешт із браслетиком хабарників; позвільняли з посад корупціонерів. Наразі це приблизний список побажань, які можна реалізувати. Адже коли хочеться — тоді й можеться.
Одне тільки треба попросити — хай у такому темпі нардепи часом не втнуть якоїсь дурниці. Приміром, не проголосують за законопроект, який дозволить лікарям лікувати без диплома, освітянам — вчити без диплома, а екс-регіоналам та підпільним комуністам — вільно потрапляти в ради й на «жирні» посади.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте