Їдного разу в сусіда вночі вкрали пару гусей. Гуси великі, годовані, там і пір’я на дві подушки, і м’яса на баняк. Шкода. Думав-гадав сусід, як злодія знайти, та й пішов по сусідах сі радити.
Прикинули, же то можуть бути два колєги із сусідньої вулиці. Хлопці хильнути люблять, їден із тюрми вийшов недавно. Певно, не було чим закусити чи шашлика захтіли, то й свиснули Іванових гигалок. Знов думав-думав сусід, як би то діло обкрутити, та й подався до дільничного. Той плечима стиснув і відправив з нічим, мовляв, важнішої роботи купа, а тут ти зі своїми гусьми. Тож поки Іванко носився туда-сюда, гусей не стало. Їдна баба виділа, як два «коріша» до її сміттєвого бачка, який кажний четвер машина приїжджає випорожняти, викинули пакунок із тельбухами та пір’ям. І вже мав дядько докази, але було пізно. А за два дні хлопці щезли зо села.
Я такво сі дивлю, жи в нас знов почали пукати, як колись у 90-х. То регіонала гепнули, чув, жи мав що повісти про Антимайдан, то Бузину зрешетили на вулиці, того, що із Шевченка зробив пияка, а з Українки Лесі не хочу казати кого. Та й багатьох наших відомих і шанованих людей він обгадив знаємо на чиє замовлення. А теперка їх нищат, як тих сусідових гусей. Як у такому темпі в нас будут розслідувати звірства проти Майдану і решти злочинів, то, думаю, скоро не буде кого на допити водити. Але най там. Най би тої нечисті в державі не стало зовсім.
Ми ж сі беремо до кухні. На цей раз — за печиво.
Тре збити міксером 120 грам м’якого масла і три четвертих шклянки цукру. Вибити свіже куряче яйце, знов збити. Тоди всипати дрібку соли, пів чайної лижки розпушувача і стілько ж кориці, можна для запаху пачечку ваніліну, а потім всьо добре збити. Далі тре досипати шклянку вівсяних пластівців (можете взяти дрібні або ж змолоти на звичайній м’ясорубці) і знов вимішати. Тоди всипати дрібно порізану чоколяду (десь так 50 грам), дві столових лижки сухофруктів (найліпше ізюм), шклянку муки і знов перемішати лижкою або руками. Якби тісто було рідким, то трошка зачекайте з випічкою — пластівці набухнут і воно загусне. Потім поділіт тісто на 12 частин, сформуйте з них кульки, трошка приплюсніт кожну і викладіт на бляшку, змащену олією, на великій відстані їдне від другого, бо печиво добре росте, тож тре пильнувати, аби сі не посклеювало. Пекти печиво в духовці, розігрітій до 180 градусів, 15─20 хвилин. Як печенько вистигне, можете зробити глазур, аби зверха прикрасити — білки збити з цукром і помастити, а тоди поставити в духовку на хвилинку, аби кірка засохла.
Смачного!
Ваш пан ЮЗЕК
Ілюстрація Миколи ПИЛИПОВИЧА
Прокоментуйте