Новини без валідолу нинька не годен сі дивити. Та й той валідол уже не бере. То ми з котом уже на валер’янку присіли. Кілько казали-обіцяли, же по наших стріляти не будут, а тоті терористи бахкают і бахкают.
Кілько балакали, же як пройдуть одні вибори, то буде мир, а як другі — то рай. Вже треті на носі, а ніц не легше. Як не вистачало на хліб, так і теперка не вистачає. Гроші сі знецінюют наніц.
Вчув днями, же з Росії хочут санкції знімати, бо вона нібито всі умови того Мінська виконала. Але вже далі по телевізору сказали, же новий «гумконвой» на Донбас їде, а терористи починают все більше обстрілювати наших хлопців. І що — Росії за то ніц вже не буде? Обвалили їй трошка нафту, газ, економіку з того всього «щастя», і теперка будут відступати назад? А ней вас! І нам знов сам на сам із агресором сі лишати? Правда, ми й так самі, але раніше хоць трошка світ співчував та й десь щось підкинув, поміг. Теперка ще сі дочекаємо, же Росію потерпілою зроблят, до повного щастя, а за тоті «гумконвої» нам прийдесє платити і доплачувати, ще й переплачувати. Файно буде, нє? Но жеби того сі не стало…
А про Крим вже всі мовчат, так ніби він вже не українский. Зато накинувсі світ на Сирію. Вже й тамка тих москалів повно.
Я си згадав зразу, як їден хлоп в нашім селі наробив малої капості на своїй вулиці. А потім подумав, же тре зробити більшу, щоби про першу забули. І що думаєте? Таки забули. Правда, дістав він за другу в кілька раз більше, ніж си думав. А от чи той Пуцькін дістане хоць за Донбас?
Обхідні маневри, як каже мій сусід, же служив у совєцькім войску поваром і носильником шинелі якомусь генеральчику, тре, але ліпше нам у тилу. Ну, і на кухні вони деколи сі пригодят. Я во думав, же печу торт, а вийшов перекладанец. Но головне, же без закальцю. В пляцках то є основне — жеби всередині сирцю не було.
Спочатку збив дві яйци, додав шклянку цукру, знов збив. Тоди вляв по шклянці молока й повідла, потім акуратно висипав дві шклянки муки і дві чайних лижки поташу. Розляв тісто на дві середних бляшки і поставив у духовку, яку розігрів до 180 градусів. Закім тих півгодинки сі пекли, я побіг до сусідки, запасся літрою сметани. Дві шклянки збив з цукровою пудрою (півшклянки). Як коржі сі спекли, порозрізав їх навпіл, зачекав, жеби трошка вистигли і перемастив кремом. Тоди виставив на ганок, аби просяклися. І ви собі такий спечіт.
Смачного!
Ваш пан ЮЗЕК
Ілюстрація Миколи ПИЛИПОВИЧА
Прокоментуйте