Городи вже сі просят до сапання, а до них полуденок си можна зрихтувати ситний і спокійнісінько цілий день із повним шлунком чихвостити лободу, «америку» й решту хопти. Вечором тілько молочка попити, аби на ніч живіт сі здув — та й по всьому.
Лиш не робіт, як мій сусід. Він трошка поцикає сапою на городі, дорогою додому сі заправит у кнайпі, а вдома втисне си бараболь із салом перед телевізором коло Шустера. Стаю зраня до курей, а Михась уже круги мотає від хати до виходка. Не має хлоп спокою через фляшку і телевізор. Ну, і вечірне жировиско.
Вже’м йому казав так не робити, но сусід пояснює: він телевізор сі дивит тілько на повний жолудок, бо від реклами слина тече. «Ну, а фляшка до чого?» — питаю. «А від неї легше всі тоті ток-шови сі дивити». Тілько не заставляйте Михаська не включати телевізор — то вже залежність, він без Шустера і політики жити не годен. Ми вже з другим сусідом Михаська підколювали: най би ти, хлопе, та на свою жінку так сі дивив, як на Шустера, вона файніша і без бороди та вусів. Але йому хоць кіл на голові теши. Кажут нині, же народ сі коле тими-во наркотиками. Но я такво сі подивив на Михаська та й кажу: є ще теперка їден наркотик. Називаєсі «телевізор». Бо вечором, як нема чим голову забити, а є час, то можна включити і щось послухати. Но жеби сидіти денно й ношно перед тим ящиком — то вже слабість. І людина нічим сі не інтересує, тілько який де серіал, кому куда Ляшко вила тицьнув, на кілько довша в Юльки коса стала і всяке такево дурне.
А в нас є надійний лік від таких слабостей — плитка, пательня, банячок, ножик і ложка. Ще би трошка продуктів — і добрий вечір вам гарантований. На сей раз будемо піцу… смажити.
Вибиваємо їдне яйце, збиваємо, досипаємо п’ять столових лижок муки, дві лижки сметани і дві — майонезу, капку соли. Тоди ще лижку–дві муки додаємо, аби тісто було рідкувате і тягуче, виливаємо на змащену олією пательню, зверха тоненько мастимо кетчупом чи соусом, тоди викладаємо порізане на кусочки м’ясне (ковбасу, м’ясо із розсолу, шинку — всьо, що маєте під руками), зверха кришимо молоденькі цибульку, кропик, тоди посипаємо сиром, ставимо на вогонь і накриваємо кришкою. Як сі зарум’янят боки в тісті, тоді пробуйте тісто сірником. Як зосмажитьсі, остудіт і — смачного!
Ваш пан ЮЗЕК
Ілюстрація Миколи ПИЛИПОВИЧА
Прокоментуйте