«Андрію, йди купи мені чвертку», — щоранку хриплим голосом просила восьмирічного хлопчака його мама. Проте одного разу, поки син ходив до магазину, мати зникла. Знайшли Ліду сусіди. Жінка потрапила під поїзд.
…Андрій — наймолодший у сім’ї, тому дві старших сестри віддавали йому всю свою любов. Але рідними діти були лише по матері. Ліда завагітніла найстаршою в шістнадцять років. Дівчинку виховувала сама, бо народила її від одруженого чоловіка, котрий не визнав дочки і піти з сім’ї відмовився. Відтоді жінка почала випивати. Дитину залишала на сусідів, сама йшла на фабрику, де працювала. На роботі познайомилася з батьком своєї другої дочки. Та не встигли вони натішитися сімейним щастям — чоловіка вбило струмом.
Минуло три роки. Найкращою подругою-порадницею для жінки стала горілка. Одного разу Ліду запросили на зустріч однокласників. Там вона зустрілася із своїм першим коханням. В нього теж життя, як то кажуть, не склалося, тому спільну тему для розмови знайшли відразу. З часом Ліда та Ілля одружилися. На початку все було добре. Народився Андрійко, ніщо не віщувало біди. Проте Ілля почав приводити в сім’ю інших жінок, а дружину з дівчатками виганяв на вулицю. Залишав лише Андрійка, повчаючи: «Дивися, синку, як треба поводитись із жінками. Тут або вони тебе під каблук візьмуть, або ти їх».
Якось Ліда послала сина до магазину за чверткою, а сама пішла у невідомому напрямку. Коли хлопець повернувся, матері вдома не застав. Батько був на роботі, ввечері вкотре привів коханку. Лише діти шукали маму по всьому селі та знайшли її вже мертвою.
Не минуло й року, як Ілля одружився з Наталею — порядною, доброю жінкою, котра любила Лідиних дітей, як рідних. Потім вийшла заміж старша дочка, молодша пішла навчатись у місто. Вдома залишився Андрійко. Був дуже слухняною та працьовитою дитиною.
Коли Андрій виріс, його забрали в армію. Там хлопець знайшов друзів, з якими після повернення з війська відкрив власний бізнес. Зіп’явся на ноги, одружився. Вони з жінкою довго не могли мати дітей, тому за кілька років розлучилися. Потім Андрій знайшов іншу, молодшу від нього на багато років Оксану. У цьому шлюбі народилися двійнята.
Згодом у бізнесі виникли проблеми. Колега підставив Андрія, начебто він вкрав велику суму грошей. Так той потрапив до в’язниці. Поки перебував у місцях позбавлення волі, дружина «нагуляла» собі дитину. Андрій, повернувшись, побив Оксану до крові, та з часом змирився, адже сам був у подібній ситуації. Прийняв Оксанину дитину, хоча завжди робив різницю між рідними і байстрюком.
Батько Андрія та мачуха продали хату в селі, переїхали жити до міста. Спільних дітей у них не було, обоє пішли на пенсію. І на старість Ілля почав безбожно пити та доводити жінку до нервових зривів. Урешті-решт вона потрапила в психіатричну лікарню, де й померла. Через кілька років помер від онконедуги Ілля. В останні роки свого життя він не впізнавав нікого. Казав, що перед ним постійно стоїть його покійна дружина Ліда. Андрій не міг доглядати батька, оскільки спочатку був у тюрмі, а потім сказав, що просто не має на нього часу.
Після відбуття покарання Андрій не міг знайти роботу. Він спокусився заробітком «легких» грошей і знову втрапив у халепу. Цього разу в’язниця його обминула, проте залишився з великими боргами. У всьому звинувачував дружину. Однієї ночі вона з дітьми втекла. Подейкували, що виїхала в іншу країну, де згодом вийшла заміж за іноземця.
…До Андрія не раз приходили «непрохані гості», після яких сусіди викликали швидку допомогу. Коли чоловік лежав у лікарні, його відвідували сестри. Якось він їм сповістив, що до нього в сні приходила мати і сказала: «Сину, ходімо зі мною. Тут знайдеш спокій…» Наступного дня чоловіка не стало.
Олена КОВАЛЬОВА,
студентка факультету філології та журналістики ТНПУ ім. В. Гнатюка.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте