Замість того, щоб використовувати синонімічні прислівники на позначення високої міри ознаки — винятково, дуже, надзвичайно, зловживають штучно створеним словом виключно.
О. Сербенська зазначає, що російський прикметник исключительный треба перекладати українським винятковий, надзвичайний. Адже винятковий — який становить виняток із загальних правил; особливий, надзвичайний. Отже, уживаємо у сполученнях: винятковий (а, е, і) випадок, розум, талант, успіх, гостинність, особистість, пам’ять, причина, сила, ситуація, точність, здібності, обставини, умови, організатор, результат, вага, вимогливість, винахідливість, вправність, гідність, дипломатичність, зустріч, людина, можливість, оперативність, особистість, особливість… Український прислівник винятково також треба вживати у значенні «дуже», «надзвичайно», «не так, як усі». Наприклад: «Це винятково обдарована дитина».
Виключний — який поширюється тільки на когось, щось; єдиний. Вживаємо зі словами: власність, місце, право, становище, обставини. Пох.: виключність, виключно (лише, тільки). Слово виключення — іменник, утворений від дієслова виключити, уживається на позначення дії (наприклад, «виключення з університету»), прикметник виключний штучно скалькований, а прислівник виключно вживають, коли треба передати значення «лише», «тільки».
Але в ролі видільно-обмежувальної частки, зазначає Б. Антоненко-Давидович, бажано замість виключно вживати тільки, лише, як це читаємо в письменників: «Я люблю тільки таку гру, де я певна, що виграю» (Леся Українка), «Софія Петрівна сердито обвела оком цілу родину, але співчував їй тільки Антоша» (Михайло Коцюбинський), «Лише мох вкриває собою оте віковічне, ніким не займане каміння» (Анатолій Шиян).
Вікторія ОСІПОВА,
літературний редактор «ВЖ плюс».
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте