Я си запримівти – як вибори пройшли, то в когось коса відпала та й сі з’явив хвостик. А в когось середний палец виріс, як тілько мандата позбавили.
Слухав на тижні радейко, то там їден мудрий чоловік сказав: люди, коли ви думаєте, же маєте п’ятого месію, то далі будете жити в їдному місці. І ще казав, же в нас яка би влада сі не міняла, але всі реформи тормозит середна ланка. То я так розумію, же оті пани, котрі керують чи на рівні області, чи району і навіть села. Бо ми є виконавці — що нам сказали, як закон написали, так ми й жиємо. А наші начальники, котрі ще не в Кийові, всьо то гальмуют і не дають людям ліпше жити. Самі подумайте: прийняли депутати якісь закони, а ті закони до низу не доходять (але інколи добре, же не доходять, бо часом таку дурню, звиняйте на слові, проголосуют, же хоць на гіляку тікай). І хто в тім винен? Коли народ ніц не «рішає», отже, тоті начальнички.
А на сході України, думаєте, не таке саме? Трохи верхи не вміють, а середняки не хочут. Скілько вже наших хлопців голови положили, поки їх пуцькіни обстрілювали, а жаден пузатий, обвішаний медальками начальник навіть носа не висунув до побратимів. Тілько одиниці справді стоят разом зі своїми хлопцями. І гинут. А шкода, бо на таких армія сі тримає. Ще одні начальнички до Путіна повтікали служити, то присилают замість себе найманців і керують з-під корча. Другі їм тутка помагают, але тоже під корчами сидять. І чо то так є?
Так сі дивлю, же багато непотребу до москалів повтікало. Правда, і в них є своїх по горло. Тож ми сі міняєм: то ми до них кількоро штук, то вони до нас кількоро КамАЗів. А ще скілько непотребу в радах є, уряді, міліції… Дорогий, правда, той непотріб, і шкода від нього дорожезна.
Але що з того політиканства, як нема сили всяку нечисть із держави виганяти. А жеби була сила, тре добре сі наїсти. Цего разу будемо рихтувати солодкі батони. Зара літо, маса любит скиснути, то ми будемо пекти такийво смаколик без маси.
На два батони беремо півлітри молока, розбавленого водою, вибиваємо дві яйци, додаєм 25 грам дріжджів, топимо 100 грам маргарини, сипемо штири лижки столових цукру, пачечку ванільки, по жменьці цукатів, ізюму, можна й чорносливу (але раніше то всьо запарте). Муки — кілько забере тісто. Місимо, як хліб. Най підкисне, тоди ділимо надвоє, формуємо батони, викладаємо в бляшку і знов най киснут. Коли підросте, печемо до години часу. Зверха можна помастити яйцьом для рум’янку.
Смачного!
Ваш пан ЮЗЕК
Ілюстрація Миколи ПИЛИПОВИЧА
Прокоментуйте