Згадавім минулого разу, як міняв гроші колядникам, та й розказав те сусідові Михаську. А він повів інший трафунок.
Був у їхньому селі їден шустрий дядько. Якось він із двома колєгами вирішив піти в сусідне село з колядою, аби назбирати кілька рублів на могорича. А щоби люди охочіше кидали папірці в пакет, їден мудрагель взяв свічку, другий прихопив чистий папір і ручку, розграфив для підписів. Мій сусід, котрий попав у ту компанію, мав носити пакет для грошей. Хлопці вирішили, що меншу частину заробленого таки віддадуть на церкву, а решту розділять помежи себе. От вони зібралися в хаті Михаська, дочекалися вечора, убралися в нову одіж і побрели снігами. Спочатку почали з бідніших. Та коли бабці й дідусі почали кидати грубі гроші, наші «герої» осміліли і подалися до «куркулів». Всьо було би добре, якби наша ватага не забрела до хати старшої сестриці. Баба зачуяла недобре, бо в них, як виявилосі, з хористами ще й ксьондз ходив. А наші прийшли саменькі. Жіночка «колядникам» ніц не сказала, а як вони покинули її обійстя, побігла до їмості. За дві години вичислили, хто то ходив і звідки. Прибігли засапані «колядники» до Михаська, закрилисі та й давай ділити гроші. Не встигли всьо порахувати, як чують — дзвінок калатає. Зирк у вікно — хористи із села, де вони колядували, і ксьондз із ними. Поводир сховавсі в шафі, другий заліз під ліжко, а Михась пішов двері відчиняти. Не буду довго балакати, що там сі робило, але вкінци Михасько тицьнув торбу з тими грошима ксьондзові в руки і сказав, же то цьотка з Канади таємно переслала.
Слухав я тую байку, пив чай і наминав рулет.
А пік я його так: три яйци добре збив із п’ятьма столовими лижками цукру, помалу додав стілько ж муки і сухого молока, капку соли, а вкінци — третину чайної лижки поташу, погашеного оцтом. Розігрів духовку до 220 градусів, а з нею і бляшку, змащену оливою. На теплу бляшку виляв тісто і поставив пектисі на 5-10 хвилин. Як тільки витягнув паланицю, одразу змастив її повидлом зо смородини і акуратно скрутив, поки горичий. Бо як вистигне, то хіба поломите, але не скрутите. Виніс рулет на ганок, жеби вистиг, а сам пішов молоти пудру. Можна той рулет зверха попацькати розтопленою чоколядою. А замість повидла іншу начинку зварганити, як є час. Бо перед святами його чогось ніколи не вистачає.
Смачного!
Ваш пан ЮЗЕК
Ілюстрація Миколи ПИЛИПОВИЧА
Прокоментуйте