У відділі адміністрування майнових податків і зборів з фізичних осіб Тернопільської ОДПІ зазначили, що відповідно до статті 266 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно із ст. 355 Цивільного кодексу (далі – ЦКУ) майно, що є у власності двох або більше осіб чи співвласників, належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Це передбачено статтею 368 ЦКУ.
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Вони, також, мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження таким спільним майном.
Підпунктом 266.1.2 статті 266 ПКУ визначено платників податку в разі перебування, зокрема, об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб, зокрема:
якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.
Таким чином, фізичні особи-співвласники житлової нерухомості, яка перебуває у їх спільній сумісній власності, але не поділена в натурі, можуть повідомити податкову інспекцію про визначеного за їх згодою платника податку на нерухоме майно, звернувшись з письмовою заявою до інспекції за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової нерухомості.
Відділ організації роботи Тернопільської ОДПІі
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте