Були за совєтів люди, котрі мали за честь написати таку-сяку кляузу на колєгу по цеху, або викрити самогонщика-сусіда (потім конфіскат вижлуктити за компанію з головою сільради та дільничним). А тоді ще й у газету написати, як вони борються з ворогами соціалізму-комунізму, й прославити своїх «побратимів» по ремеслу.
Після розвалу союзу тії людоньки заняття не полишили — в них з’явилася нова робота: вчити, як було добре жити колись, а як стало зле тепер. І повчати-критикувати-ганити, самим толком ніц не роблячи.
Ото маю такого ж «приятеля». Про що з ним тілько не забалакаєш — всьо критикує і всіх. Не так опозиція на переговорах виступає, не такі барикади в Києві звели, не так повдягалися, не таку зброю в руки взяли, не тим годують, не так стріляють, не так Янукович із Путіним балакає, не так гривня намальована. Коротше кажучи, всьо хлопові не так та й не так. Не так жінка їсти зварить, не так шкварки накришить, не таке яйце курка знесла, не так пес гавкає. Кажу йому раз: «То бери та й вчи, як має бути». А він мені: «А я що — не маю чим зайнятисі?» А займається, як каже жінка, дядько тяжкою роботою. Мусить цілий день сидіти: біля телевізора, біля радіо і біля миски. Ну, і у виходку раз чи два на день. Тяжка робота, то правда.
Ну, я побурчати теж люблю. Але хоць щось та й роблю: то рецепти переписую, то їсти наварю і вам рецепта дам. Якась користь із мене та й є. Бо що то тілько ганити всіх і всьо? Як писав їден мудрий хлопака, критикувати — то означає пояснювати людині, що вона зробила неправильно, бо якби ти вмів таке робити, то зробив би ліпше. А так не вмієш, то тілько критикуєш. Ну, ви на таких буркунів не звертайте уваги. Займіться ліпше чимось кориснішим. От, наприклад, кухнею.
Пані Оля Гула із Буданова Теребовлянського району дала мені рецепта доброго торта. Раджу й вам спробувати.
Для першої паланиці 4 білки збиваєте зо шклянкою цукру на піну. Тоді сиплете 3 столових лижки муки й додаєте 100─150 грамів ізюму. Печете. На другу паланицю берете всі ті ж складники, тілько додаєте 2 столових лижки маку, а на третю – півшклянки подрібнених горішків, які в хаті маєте. Кладемо біля себе штири вафлі, спечені паланиці й калатаємо масу: 12 жовтків збиваємо з 300─400 грамами цукру і півкільом масла. Тоди перемащуємо так: вафля — крем — паланиця — крем — вафля і так далі. Даємо настоятися хоч півдня (чи півночі — для особливо нетерплячих), жеби паланиці просякнулися масою, а тоди наминаємо.
Смачного!
Ваш пан ЮЗЕК
Ілюстрація Миколи ПИЛИПОВИЧА
Прокоментуйте