Як послухати прем’єра нашого Володимира Гройсмана, то ріст тарифів на газопостачання закономірний, інакше й бути не може. В інтерв’ю для «Укрінформу» глава уряду дав такий простенький урок з ціноутворення. Назвав основні складові — результати газових торгів, транзит, розподіл по Україні, податки. Це на газ імпортний. Свій, український, також цілком закономірно стає все дорожчим. До цього призводить капосна державна рента, яка становить 50 відсотків від цін. Але вона водночас є і дуже позитивним фактором, бо ж надходять до бюджету гроші й витрачаються на потреби держави. І взагалі журитися підвищенням тарифів не варто. «Найголовніше — система субсидіювання побудована так, що держава доплатить за того, хто не має можливості заплатити. Тому людям з невеликим доходом абсолютно нічого не загрожує», — потішає Гройсман.
Тут були б дуже доречними кілька слів про перспективу. Позаяк газ дорожчає постійно й процес цей не має тенденції до сповільнення, то хотілося б знати: скільки в кінцевому результаті буде в нас отримувачів субсидій? Дев’яносто відсотків населення не зможе розрахуватися за те «голубе» паливо, дев’яносто п’ять? Цього Володимир Борисович не каже.
Упевненість прем’єра, який бачить ситуацію в загальному й дещо здалеку, розбивають спостереження експертів, котрі приглядаються до неї зблизька. Вони побачили, що значна частина субсидіантів «газує» на повну потужність, аби на наступний опалювальний період їм не зменшили розміру допомоги. Субсидію розраховують, виходячи із соціальних норм на газ, а при визначенні їх розміру виявили небачену щедрість. Норми значно перевищують фактичну потребу в газі. Тож маємо парадокс: перевитрати стали нормою. Коли субсидіантів було менше, їм ставили умову: обов’язково погасити заборгованість. Тепер про жодні умови й не згадують, адже неспроможною розраховуватися за газ стає все більша частина населення. А раз нема умов, то ніхто й не намагається гасити борг. Багато людей, отримуючи допомогу від держави, і обов’язкової плати не вносять.
Ось такі протилежні погляди на стан справ із газовими тарифами: оптимістичний — від глави уряду й не зовсім — від експертів. Кому вірити? Оскільки підвищення тарифів є політикою Кабміну, то звідти нічого іншого, крім схвалення, і не може надходити. Як кажуть, кожен кулик своє болото хвалить. А експерти, так би мовити, збоку дивляться. То й краще їм видно. Недоречностей не було б, якби водночас із тарифами зростали пенсії та зарплати, люди могли розраховуватися самі й субсидії стали винятком, а не масовим явищем.
М. АНТОНЮК
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте