Любов — найкраще, найсвітліше почуття, дароване людині. Воно робить нас романтичними, здатними до самопожертви. Любов може розквітнути навіть у, здавалося б, зовсім несприятливих для романтики умовах. Тоді вона спонукає людей до відчайдушних вчинків. Чимало біографій учасників підпілля закінчуються словами: «Загинув у криївці з любов’ю до України, застрелився, аби не потрапити живим до рук ворога». А що відчували закохані зв’язкова й повстанець, котрі опинилися віч-на-віч зі смертю, перебуваючи фактично в могилі?
Облава. Операція «Бункер». Вибухи гранат. Із криївки витягли два тіла й повезли на впізнання. Але енкаведисти не знали, що там була друга «кімната», завалена землею. У ній перебували зв’язкова Віра та її коханий Іван. Коли молоді люди зрозуміли, що їхній кінець близько, почали готуватися до смерті. Іван швидко виклав важливі документи, листи, які треба було знищити. Та в криївці не вистачало повітря — і папери неможливо було спалити. Тож пара порвала їх на дрібні клаптики, залила водою і втоптала в землю.
Віра взяла фото мами, котра вже була на засланні, й подумала, чи передчуває зараз найрідніша людина, що її донька живе останні хвилини? «Ти казала, мамо, що материнська молитва з дна моря рятує, — линула думками за тисячі кілометрів Віра. — Молися, мамо, рятуй!» А в дівочих очах уже відбивалося потойбічне світло вічності.
Заговорив Іван: «Ми були готові до такого кінця». Глянувши на пістолі, що лежали напоготові на столі, Віра спитала: «Застрелитися самій чи, може, ти?» «Як бажаєш», — відповів коханий.
І в уяві дівчини постала жахлива картина смерті. Забруднені тіла витягнуть із криївки й повезуть на площу. Шкода, що не в рідній стороні. Близькі люди не дізнаються, як вона загинула…
Та що це? Тиша. Криївка завалена. Вони живі. Господь зберіг їх заради плода їхньої любові, нового життя, що розквітало під серцем. Наступного дня прийшли побратими перевірити, що в криївці, і витягли закоханих на світ Божий.
Та незадовго їх, поранених, схопили й засудили. Іван опинився в Норильську, Віра — в Іркутську. Там і народила дівчинку Надю. Закохані нічого не знали одне про одного. Але ще перед судом присягнули: коли їх звільнять, то щороку 20 червня і 20 липня приходитимуть у це село на подвір’я храму. І доля подарувала їм день зустрічі. Коли Віра з Надею приїхали, Іван там уже чекав. Нарешті з ним були його Віра, Надія і їхня Любов.
Євгенія КОВАЛЬ
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте