Фотозавдання, надруковане в нашій газеті 6 липня, надихнуло до конкурсування небагато читачів. Про причини говорити складно, але одна з них таки — брак часу. Як зазначив один із конкурсантів, доводиться писати нашвидкуруч, бо ж нині гаряча жнивна пора. Проте підсумки підбити мусимо.
Наталя БОЗЮН із Чорткова, як зазвичай, відгукнулася першою:
Ото кум ми підсобив!
Вже травиці накосив,
Ще й привіз до хати —
Свято у «рогатих».
Молочко і масло буде.
Пригощайтесь, добрі люди!
Євгенія КОЦЕНКО зі Скали-Подільської Борщівського району розповіла про важку долю зятя:
Ой ти тещо, тещо, ти жінчина мати,
Примушуєш ти мене добу працювати.
«Привези мені води з джерела такого,
Щоб як тільки напилася, стала молодою».
Став на порозі, як привіз водички,
А із хати кричить теща: «Вези ще травички!
Треба дати кріликам ще на вечір їсти!»
Накосив я зеленини та й скинув з машини:
Їжте, крілики, травичку, а я відпочину.
Кременчанин Богдан ЗАВЕДЮК плекає надії на наше європейське майбутнє:
«Мерседес»-авто є сила — дорога, красива й мила.
В наших краях на таких авто крутелики роз’їжджають,
А от у Європі такою машиною сіно заготовляють.
То, може, й ми до того прийдемо, що так «кучеряво» також заживемо.
А от Степан ВОВРИК з Лапшина на Бережанщині мріє змінити світ:
Якби я міг перетворити цей світ,
Що весь в обмані і брехні,
Зробив би так, щоб добре жити
Було народу у селі.
У джипах щоб траву возили,
Купались у сметані, молоці,
Щоб ситнії кабанчики водились
І сало, і ковбаси з них були смачні,
Щоб відродилося село і процвітало,
Щоб в пошуках роботи не скитались
Ми то тут, то там,
А влада справедливішою стала
Й лицем щоб повернулась до селян.
Надія БОРТНЯК з Пастушого Чортківського району пропонує такий підпис:
Трави копу накосив,
Та й до джипа наносив.
Колись був і кінь, і віз,
А тепер у джип закинув
І легесенько повіз.
Бо я фермер — і багато
Треба сіна накладати,
Щоб мої корівки взимку
Його їли без спочинку.
Людмила СИНЮК з Тетильківців Шумського району завіршувала народну мудрість:
Іномарку далебі пан Василь пригнав,
До багажника трави чимало поклав.
Він в своєму господарстві корову тримає,
В такий спосіб їй корми щораз постачає.
Змушений прогодувати корову тако,
Бо всі знають, що у неї на язиці молоко.
Пані Рузя з Дибща Козівського району пропонує підписати фото так:
Наш Іван часу не гає —
Він корми заготовляє,
Своїй жінці помагає.
Є у нього «кінь» залізний,
Працьовитий і не грізний.
Він не їсть вівса та сіна —
Хоче випити бензину.
А бензин не по кишені:
Гроші коштує шалені.
Їздить хлоп ним на роботу
І до тещі у суботу.
Нема воза, ні кобили,
Щоб вони на нас робили.
«Мій прекрасний вірний коню!
Ніц тобі я не бороню!
Та до тещі привези
Трохи сіна для кози.
Будуть гроші на солярку,
На закуску і на чарку,
На харчі і на бензин.
Буде зять як рідний син!»
І ще один варіант від пані Рузі — кліматично актуальний:
Косив Гриць конюшину,
Запихав у машину,
Бо травички тої мало —
Все довкруг повисихало!
Як ще трохи попече,
Гриць додому утече.
Пропонуючи нове конкурсне завдання (фото шумчанина Віктора СМОЛЯКА), просимо читачів оперативніше надсилати підписи до нього.
Віра КАСІЯН
Фото Віктора СМОЛЯКА та з вільних джерел
Прокоментуйте