Ну кому ж іще я «повім печалі», як співається у псалмах, як не читачам нашої газети. А печалі ці тривожать мою душу і серце вже давно — за українську мову, за українську церкву, за рідну неньку Україну. Особливо неспокійно було під час проведення хресної ходи УПЦ МП: стільки довкола неї було брехні та облуди. Справедливо і детально охарактеризував її Тимофій Палій із Почаєва. Щиро вдячна цьому справжньому українському патріотові та вірянину УПЦ Київського патріархату за його мужність, справедливість, за влучне літературне слово, в чомусь навіть дотепний стиль викладу своїх думок, спрямованих на захист всього українського і насамперед Української церкви. Низько вклоняюсь вам, пане Тимофію, бо небагато знайдеться нині людей, які б так відверто висловлювали свою позицію і так послідовно її захищали.
Як, зрештою, і українських нібито телеканалів, які б справедливо висвітлювали церковне життя в Україні. Виняток хіба що «1+1». Зважену позицію займає «5 канал». А ні «Інтер», ні «Україна», ні інші ніби й не помічають, що є в нашій державі Українська церква — не лише за назвою, а й за сутністю своєю, за ставленням до нашої держави та всього українського.
Предстоятель УПЦ (МП) Онуфрій під час святкування річниці хрещення Київської Русі на Володимирській гірці заявив, що не потрібно створювати помісної церкви в Україні, бо така церква нібито уже є, і це, звичайно, УПЦ (МП), а в кінцевому результаті — РПЦ. Якщо це так, то чому ж ця церква, її ієрархи не моляться за Україну, її воїнів, за звільнення України від нашестя чужинців, не визнають придатною для молитви українську мову? Чому у своїх храмах закликають до єднання тільки з Росією, просувають в Україну «русский мир»? І хіба за справжній мир, за єднання нашого народу, за те, щоб Схід і Захід були разом, щоб не гинули від рук окупантів кращі сини й дочки нашого народу на фронті, потрібно було йти хресною ходою аж до Києва? Чи не краще було б молитися за це у своїх церквах і монастирях, у лаврах, що перебувають в їхньому користуванні? А в тій ході більше було політичного ніж церковного. Хотіли показати світові потужність Московського патріархату в Україні, не допустити визнання УПЦ Київського патріархату та надання їй канонічної автокефалії. Адже тоді, як справедливо зазначає Тимофій Палій, Кирило вже не буде патріархом «всєя Русі», бо позбудеться половини своєї пастви. Справді, не церкву, як релігійну інституцію, забирає в нас Росія, а душу. Тож бережімо і нашу церкву, і наші душі.
Слава Україні! Героям слава!
Надія ЗАХАРСЬКА
с. Горинка Кременецького району
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте