Є жінки, в котрих, як кажуть, на обличчі написано все: у них ладиться в сім’ї, на роботі і просто в житті. Саме до таких належить Ірина Джаман із Гусятина. Відколи її знаю, ззовні світиться спокоєм, вродою і випромінює любов. Цю красиву, елегантну, завжди стильно одягнену струнку жінку добре знають не тільки в райцентрі, а й у навколишніх селах. Вона — успішна бізнес-леді. Власну справу піднімала разом із чоловіком Ярославом ще десять років тому. Сьогодні в них магазинно-ресторанний бізнес. Роботі жінка віддається сповна.
Однак на першому місці в пані Ірини найдорожче — сім’я. У неї надійний тил, міцна опора — чоловік, який завжди підтримає і порадить. Удвох вони зводили будинок, закладали сад, ділили перші успіхи й невдачі. Правда, багато в чому допомагали й допомагають досі батьки. Справжньою гордістю для Ірини є трійко чудових синів. Старший, Володя — одинадцятикласник, цікавиться комп’ютерною технікою, середущий, Назар — восьмикласник, затятий футболіст, а трирічний, Максимко, колекціонує машинки. Заради їхнього щасливого майбутнього та незалежності нашої країни подружжя стояло в перших рядах на барикадах обох Майданів, надавало посильну допомогу коштами, продуктами й транспортом. Сім’я Джаманів у числі тих, хто й нині активно підтримує бійців АТО на сході.
Та попри все пані Ірина — жінка. Вона має свої захоплення. Найбільші з них — це живі квіти й вишивка. У її дворі все потопає в зелені та різнокольорових барвах пишних троянд, айстрів, жоржин, чорнобривців. Крім цього, ще понад 150 (!) кущиків петуній і сульфіній. А в будинку — справжня оранжерея. І куди не глянь — усюди відчувається дбайлива рука господині. Хоча пані Ірина живе у райцентрі, та більше прив’язана до сусідньої Чабарівки, села, де має бар-ресторан. Тут проводить робочий час і більшу частину вільного, та й до церкви ходить сюди. Тож і в Божому храмі милують око її квіти, особливо у храмовий празник — на святого Михайла. Напередодні пані Ірина привозить із Тернополя десятки кошиків з квітами. Надворі кінець листопада, а в церкві буяє весна.
Ірина — дивовижна жінка, кажуть про неї сільчани, добра, чуйна, милосердна. Мало того, що роботою забезпечує, завжди допомагає тому, хто опинився у скруті. Ніколи не відмовить, хто звертається по допомогу, підтримає і матеріально, і морально. Часто дає пожертви на церкву й школу. Йдуть до неї і за порадою. Наполеглива, працелюбна, справедлива, знає, чого хоче. Все вона встигає, порядок у всьому любить, машину сама водить, а як вишиває!.. Ледь не всі у селі почали й собі вишивати, а до неї ідуть то за схемами, то досвід перейняти.
Коли ми зустрілися з пані Іриною, на ній була вражаючої краси вишиванка, на якій цвіли червоно-гарячі маки.
— Так, це моє хобі, — каже жінка. — Любов до вишивання прищепила мені моя бабуся Леонтина. В її рушниках, подушках, сорочках, серветках, вишитих хрестиком, низинкою, гладдю, відчувався стан душі волелюбної людини, особистісне «я», неповторне сприйняття і відтворення чогось надзвичайного. Традиційні галицькі вишивки вабили зір. До щему знайомі незабудки, волошки, маки, кетяги калини настільки надихали, що я за короткий час досконало оволоділа технікою вишиття. І от шістнадцять років поспіль не розлучаються з голкою та ниткою. Щось вишиваю по готовій схемі, щось вишукую в Інтернеті, а щось вигадую сама.
Стільки вишитих речей, як в Ірини та її чоловіка і дітей, я не бачила ні в кого. Щороку на Великодні свята обов’язково мають бути нові вишиванки, причому узор не повторюється. У сімейному гардеробі десятки сорочок і суконь, кожна з яких по-своєму особлива.
Проте це далеко не весь перелік усього того, що майстерно творять руки пані Ірини. За декілька останніх років жінка вишила понад двадцять образів, з яких п’ять — бісером. Найбільшою її цінністю є образ Зарваницької Матері Божої. Жоден зі своїх витворів Ірина не продає. Вишиває все для себе, для сім’ї, в подарунок близьким, друзям, знайомим. А щоб кожен мав змогу навчитись вишивати, відкрила спеціальний магазин «Вишиванка», в асортименті якого від ниток, бісеру і схем вишивок до тканини та готового національного вбрання.
Марія МАЙДАНЮК
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте