Із часу створення церква завжди закликала людей жити в мирі і дружбі, любити одне одного і просити прощення за завдані кривди, не зазіхати на чуже. Церква завжди молилась, щоб Господь послав мир на нашу землю, і при тому закликала ставати на захист своєї Вітчизни і віри. Дуже добре, коли організовуються хресні ходи на кшталт того, що проводила недавно православна церква Московського патріархату. Але її молитва просто за мир викликає багато запитань.
На мій погляд, краще було б назвати цю ходу «За повернення Криму Україні мирним шляхом, анексованого Росією», або «За невтручання Росії у внутрішні справи України, виведення її військ з Донбасу і припинення підтримки сепаратистів зброєю». Тоді вона відповідала б справжньому стану речей. А якщо просто за мир, то краще було б проводити її через Донецьк і Луганськ та пройти через кордон до московського Загорська, організувавши там молебень із просьбою до російського президента дати Україні спокій і повернути вкрадене. Бо за мир уже давно молиться і Українська православна церква Київського патріархату, і Греко-католицька, й інші. Дивує інше: з Почаївської лаври із Західної України йшли прочани, діди і батьки яких, напевно, були вивезені в Сибір, а бабці й матері в колгоспному «раю» втратили свою молодість. Невже люди не розуміли, що цей хресний хід був організований Москвою як політична акція, спрямована на дестабілізацію ситуації в Україні?
Нашій державі необхідна об’єднана православна церква Київського патріархату, тоді буде мир. Українцям потрібно підтримувати свою церкву, а не чужоземну. Адже священики з Московського патріархату нерідко відмовляються хоронити загиблих воїнів — героїв АТО. Йдучи через центр Києва, ця хресна хода навіть не спромоглася зупинитись і помолитися за душі Героїв Небесної Сотні. То яка ж це українська церква?
На сході України насправді йде війна, організована нашим північним сусідом, і коли від російської зброї гинуть наші захисники, кремлівська пропаганда продовжує переконувати, що ми єдиний народ. Немає ніякого «єдиного народу», є Україна і Росія, є два різних народи, які згідно з Божим законом повинні жити між собою мирно. На цьому і має стояти церква, бо не українські танки на російській землі, а навпаки — по нашій мирній землі їздять російські танки і обстрілюють мирні села «гради».
Тож нічого чесний народ дурити і називати себе українською церквою. Якщо це було б так, то мав би бути портрет не російського царя, а, наприклад, гетьмана Мазепи, який розбудовував храми, вболівав за українських людей і старався їх визволити з неволі. До речі, коли ця кількатижнева хресна хода йшла до Києва, сепаратисти в Донецьку та Луганську не переставали стріляти по українських позиціях і мирних мешканцях.
Більше тисячі років тому київський князь Володимир Великий прийняв Христову віру і охрестив Україну, коли ще Москви і в помині не було. Зате тепер чомусь маємо в Україні Московський патріархат, який не визнає Київського, бо, бачте, він не канонічний. Та Київський патріархат канонічний від князя Володимира, його освятила Візантія ще тисячу років тому. І весь цей час українці молились Господу й захищали свою віру. Для людей віруючих канонічність Української церкви ніколи не призупинялась. Бо все залежить від людей, від їхньої свідомості. Усе більше їх відходить від Московського патріархату, розуміючи, що є своя українська церква. В Україні має бути не «русский мир», а панувати український вільний світ.
Петро ШМІГЕЛЬСЬКИЙ
смт Коропець Монастириського району
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте