Будь-який соціальний конфлікт остаточно вирішує суд. Його значущість постійно зростає, а контроль і вимоги до нього з боку суспільства — навпаки. Суддівська корпорація потужна й майже безкарна. З кожним роком вона стає все небезпечнішою для українців.
До суду найнижчий рівень довіри серед органів влади. За останніми соціологічними дослідженнями, повністю довіряє суддям лише 1 відсоток опитаних громадян західноукраїнського регіону. Мало того, 90% наших співвітчизників не вважають успішним реформування суду, яке нині без міри рекламують язикаті політики. Змінити ситуацію на краще можна, якщо судочинство стане прозорішим. Для цього пропонується стаття з критикою правових позицій суддів під час розгляду ними конкретної справи.
Вирок Чортківського районного суду
10 березня 2016 р. суддя В. І. Парфенюк визнав Романа Морського винним у злочині, передбаченому частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу, і засудив до трьох років позбавлення волі з іспитовим строком — один рік. Крім того, на рік позбавив його права керувати транспортними засобами.
Згідно з цим вироком Морський влітку 2014 р. на вулиці Копичинецькій м. Чорткова, керуючи вантажним автофургоном, порушив пункт 10.1 Правил дорожнього руху (далі — ПДР): під час виконання повороту ліворуч не переконався в безпечності такого маневру, виїхав на зустрічну смугу, де допустив зіткнення з мотоциклом, яким керував неповнолітній С. і здійснював обгін автофургона. Як наслідок, потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми.
Вирок обгрунтований показаннями потерпілого С., що він тоді увімкнув лівий поворот і намагався обігнати автофургон Морського. Коли порівнявся із цією автівкою, то вона без будь-яких ознак маневрування різко повернула ліворуч. Це призвело до зіткнення.
Наведені обставини частково підтвердили неповнолітні свідки Р. і Ш. — друзі потерпілого.
Крім того, суд вказав у вироку, що обвинувачений повністю визнав свою вину, просив не позбавляти його волі та водійських прав.
Хто скоріше розпочав маневр
Під час розслідування таких зіткнень насамперед з’ясовують хто з водіїв скоріше розпочав маневр: обвинувачений — лівий поворот чи потерпілий — обгін. Ця обставина має ключове значення.
Морський на досудовому слідстві й у суді стверджував, що тоді зі швидкістю 30 км/год їхав вулицею Копичинецькою — ближче до правого тротуару. За 50 м до місця автоаварії (повороту на вул. Весняну) подивився в дзеркало заднього виду, увімкнув лівий поворот і прийняв ближче до умовної осьової лінії. Позаду не було нікого. Безпосередньо перед виїздом на зустрічну смугу зупинився і пропустив зустрічний автомобіль свідка П. А. Бровка. Як тільки Морський перетнув умовну осьову лінію, то в ліву частину його автофургона на великій швидкості врізався мотоцикл потерпілого. Той був без мотошолома, в його мотоциклі не світився лівий поворот.
Приблизно такими ж були пояснення свідка Р. І. Головецького, який під час автоаварії перебував в автофургоні.
Але суд проігнорував їхні показання. Схожа ситуація із свідченнями Бровка, який підтвердив, що безпосередньо перед автоаварією роз’їжджався з автофургоном обвинуваченого.
Потерпілий пояснив суду, що він розпочав обгін за 1—2 м до автомобіля Морського, коли той уже перебував на зустрічній смузі руху. Але у вироку ці показання чомусь не згадуються.
Якщо вірити обвинуваченому і свідку Головецькому, то потерпілий не мав права розпочинати обгін, коли автофургон перебував за 50 м до місця зіткнення. Якщо вірити свідку Бровку та потерпілому, то останній теж не мав права розпочинати обгін і виїжджати на зустрічну смугу руху, бо там вже перебували автомобілі Морського і Бровка.
Загадкове перехрестя
Відповідно до пункту 14.6 а ПДР обгін заборонено на перехресті. Якщо потерпілий обганяв автофургон у такому місці, то цього достатньо для висновку про його вину в зіткненні.
Обставини цієї автоаварії розслідував старший слідчий Чортківської міліції М. І. Яриш.
Під час огляду місця події він був переконаний, що зіткнення сталося на перехресті вул. Копичинецької та заїзду на прилеглу територію. Його ширина 6 м (разом з тротуаром). Так і зафіксував у протоколі огляду. Відомо, що такий заїзд не вважається дорогою, обгін там не заборонений.
Але згодом у документах, складених паном Яришем, вказаний заїзд перетворився на вул. Весняну. Йдеться про протокол слідчого експерименту за участі потерпілого, схему до цього протоколу, дві схеми до протоколів слідчих експериментів з Морським.
Щоб з’ясувати істину, я скористався картою м. Чорткова, яку знайшов в Інтернеті. Виявилося, що вулиці Копичинецька і Весняна розташовані майже паралельно. В місці автоаварії їх з’єднує невелика вулиця довжиною в один квартал, тобто провулок. Цей провулок не є вул. Весняною, заїздом на прилеглу територію, у двір і т. д. На вказане перехрестя повинна поширюватися заборона обгону.
Експертизи
Відповідно до висновків судових автотехнічної і транспортно-трасологічної експертиз, потерпілий не мав технічної можливості зупинити керований ним мотоцикл до місця зіткнення й уникнути автоаварії. Причиною зіткнення була невідповідність дій водія Морського технічним вимогам пункту 10.1 ПДР. Потерпілий не порушував ПДР.
Суд безпідставно врахував цей висновок як доказ. Експерту були задані неправильні вихідні дані, тому його висновок не може бути достовірним. Експерт виходив з того, що в потерпілого виникла небезпека для руху, коли автофургон перетнув умовну осьову лінію, перебуваючи 23 м попереду мотоцикла. Ці дані взяті з показань потерпілого на досудовому слідстві під час слідчого експерименту. Але їх ніхто не підтвердив у судовому засіданні, навіть потерпілий.
Під час допиту експерт-автотехнік Б. В. Ломакін пояснив, що не перевіряв і не досліджував показань обвинуваченого і потерпілого щодо моменту виникнення небезпеки для руху, бо ці обставини встановив слідчий.
Потерпілий у судовому засіданні фактично зізнався в порушенні ним шести пунктів ПДР: їхав без посвідчення водія і мотошолома; перевищив швидкість; розпочав обгін, коли автофургон уже виконував лівий поворот; здійснював обгін на перехресті; виїхав на смугу зустрічного руху, на якій вже перебували автомобілі Морського і Бровка.
Дивно, як експерт-автотехнік міг не помітити цих порушень?
Зрештою, якби потерпілий був у мотошоломі, то навряд чи отримав би таку важку черепно-мозкову травму.
Визнання вини
Голослівна заява Морського про визнання ним своєї вини була зроблена перед початком судових дебатів. Цією заявою він не відмовився від своїх попередніх показань, вона не повинна вважатися доказом. До речі, свої перші показання про обставини автоаварії Морський дав майже за п’ять місяців до мого вступу у справу і фактично їх не змінював.
Перед оголошенням вироку обвинуваченого могли залякати, що він опиниться за гратами, якщо не обмовить себе. Така заява була зроблена Морським без погодження зі мною — його захисником.
З переляку він не підтримав апеляційної скарги, поданої мною на його захист і в його інтересах. Ця скарга була залишена без задоволення ухвалою апеляційного суду Тернопільської області (голова І. М. Тиха), а викладені в ній доводи — без відповіді. Дуже сумніваюся, що судді апеляційного суду керувалися виключно законом та совістю, розглядаючи мою апеляцію.
Замість епілогу
Остання крапка в цій історії ще не поставлена. Я подав скаргу до касаційного суду. Вказав, що судді 1-ї та апеляційної інстанцій постановили в цій справі завідомо неправосудні рішення. Допущені ними істотні порушення вимог кримінального процесуального закону мають системний характер й однакову спрямованість — проти обвинуваченого. Я просив скасувати вирок та ухвалу щодо Морського, а справу закрити за відсутністю події злочину. Адже під час автоаварії потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження внаслідок порушення ним ПДР. Інші особи не постраждали.
І насамкінець. У читачів може виникнути резонне запитання: а навіщо мені добиватися реабілітації людини, якщо вона цього не просить?
Відповідь проста: за будь-яких обставин треба відстоювати правду.
Орест ЗВАРИЧ.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте