Дзенькнув мобільник — есемеска прийшла. Що там? Ну зрозуміло: «Вітаємо Вас, Ви виграли автомобіль…» Цю дурню можна відразу стерти й не згадувати про неї. Коли те саме хтось скаже вам телефоном, не завадить виявити щедрість: залишіть, мовляв, той виграш собі, мені не шкода. Співрозмовник зрозуміє, що, як то кажуть, не на того натрапив, і дасть вам спокій.
Така швидка відсіч крутію вдасться, коли про цей вид шахрайства ви вже знаєте, адже про нього й горобці розцвірінькали. Та цілком можливо, що від повідомлення аж серце у вас зайшлося. В голові запульсувала думка: «Пощастило!» Але й це не привід для того, аби бездумно виконати все, що вам далі скажуть. Виграв — ура! Давайте ту машину. Попередньо треба кудись гроші переказати? То що це за виграш, що не вам дають, а ви маєте дати? Сказали, що й таке буває? Що вам треба заплатити лише кілька тисяч гривень, а машина —ого! — скільки коштує. Гаразд, але ж як можна свої кровні кудись переказати тільки тому, що ви отримали есемеску або вам хтось зателефонував. Ви ж такий розсудливий, такий обережний. На ринку десять разів перемацаєте, перепробуєте, поки купите. А тут легко й просто грошей позбудетеся? Все ще вірите в своє везіння. То скажіть тим панам, що готові віддати їм кілька тисяч гривень, але спочатку — машина. Отримаєте її, зареєструєте на себе в МРЕВ — тоді все решта. Звісно ж, нічого цього не буде, ніякого автомобіля не отримаєте, але збережете свої гроші.
Повідомлення про виграш не так затуманить мізки, як застереження про біду, що нібито нависла над вами чи вашими близькими. Та ще коли це вам скаже жінка, з вигляду навіть не схожа на циганку. Зупинить на вулиці, спитає, як кудись там пройти, а потім пильно вам в очі подивиться і ошелешить страшною звісткою: пороблено вам і всій вашій родині. Тяжкі хвороби, смерть, і не одна, вже на підході. Тільки вона, ось ця жінка, на циганку не схожа, може відвести порчу, відшептати, відробити. Для цього треба принести їй усі до останньої купюри гроші, які є вдома, всі коштовності. Хоч і чули, що шахраї до такого способу вдаються, але слова незнайомки так вас стривожили, що ви готові вже бігти додому по все, що вам сказала принести. Заради порятунку не шкода нічого. Але стривайте: ви — людина віруюча, християнин, правда ж? А церква не схвалює всіх отих чаклувань. Атеїст радянської закваски, до речі, також на подібне не «клюне», він посміється із забобонів. Але немало людей і до церкви ходять, і до ворожки готові податися. То не приєднуйтеся до них. Можете навіть жінці подякувати за застереження, але скажіть, що мусите порадитися із священиком. Бо ви й ваша родина під опікою Господа перебуваєте, і на все Його воля. Якщо так поведетеся, то з Божою поміччю вбережете свої гроші й коштовності. Добре було б, якби священики в проповідях частіше казали про чаклунство й застерігали вірян від нього.
Скільки вже разів чули, що людям посеред ночі телефонують та повідомляють: хтось із родичів у міліцію потрапив, тяжка стаття над ним висить, але за кілька тисяч доларів справу можна владнати. Та не менше разів з телеекрана чули й у газетах читали про продажних правоохоронців. Тож спробуйте вгадати, з ким справу маєте — з шахраєм чи хабарником. А помилитися не можна — йдеться про долю улюбленого внука. Перша і єдина думка — вже, цієї ж хвилини, віддати гроші. Якщо не вистачає — позичити, може, той добрий чоловік погодиться почекати годину-другу. Часто радять у таких випадках по закінченню розмови самому зателефонувати в міліцію, запитати, чи затримували вашого внука. Ось саме цього турботливий дідусь ніколи не зробить. Адже тоді може зірватися оборудка й родича не вдасться викупити. Та все ж навіть у такій ситуації над дечим задуматися варто. Стривайте, а куди всі так поспішають, чому так підганяють вас? Спочатку чиясь скоромовка в телефоні — когось там ударив, потерпілий чи то вмирає, чи вже вмер. Давай, дідусю, гроші швидше. Потім якийсь пан каже, що він оперативник, що ваш внук затриманий за тяжкий злочин і часу на залагодження справи обмаль. Так то так, але хай не думає, що гра з вами буде лише в одні ворота. Раз він уже зателефонував і назвав ціну питання, то теж має свій інтерес. Втратити порозуміння — і вам, і йому на шкоду. Ви не викупите внука, а він хабаря не отримає. Тим паче, що ваша умова дуже проста: хочете ще раз переговорити з родичем, кілька слів — не більше. Він дуже наляканий, його трясе так, що навіть слухавки в руках не втримає? То хай оперу скаже, а той — перекаже вам. На чому хлопчина грає (якщо внук зроду жодного музичного інструменту не торкався, то ще краще. Шахрай цього не знає і може заплутатися)? А ще хай запитає затриманого, яке дівоче прізвище його мами. Чи щось інше, але таке, чого чужа людина знати не може. І якщо ваш співрозмовник від цього всього дуже нервується, то переривайте розмову й телефонуйте внукові, аби впевнитися, що в нього все гаразд. Потішите його звісткою, що у вас — теж, ви вберегли свої гроші.
Колись, у студентські часи, після сесії поїхали ми з однокурсником до нього у волинське село. Дорогою від автобуса вирішив він ще до тітки заглянути. Прийшли — ні на дверях замка нема, ні господарів не видно. Сусідка сказала, що аж увечері повернуться, бо далеко в полі працюють. То ми без них до хати зайшли, Василь кислим молоком пригостив. Не всюди, але були тоді такі регіони, де дверей на замок не зачиняли. І нічого ні в кого не зникало.
Нині — інші часи. Прийшов до тернопільського пенсіонера незнайомець, меду запропонував купити. Дуже дешево. Доки чоловік банку шукав — пропали його заощадження. Ні, не варто залишати чужих людей самих навіть на короткий час. «Ось ходімо на кухню, візьму банку, там і розрахуємося. Ні, ні не роззувайтеся, я саме прибирати зібрався». Якщо відвідувачі не мають злого наміру, то зрозуміють ваші побоювання, ходитимуть слід у слід за вами, ще й руки демонстративно триматимуть так, щоб ви бачили: нічого до них не «липне». А коли незнайомець уперто намагається хоч на короткий час у вашому помешканні поза вашими очима залишитися (досвідченому злодієві вистачить хвилини-другої, аби щось поцупити), поспішіть тут же випровадити його. Ви передумали, не можете купувати меду, грошей і без нього до пенсії навряд чи вистачить. Якщо вже так вийшло, що втратили чужого з поля зору, то тільки-но піде, відразу перевірте свої сховки. В міліції буде більше шансів знайти пропажу, коли повідомите про неї відразу.
Сюжет із заможними людьми, які тимчасово не мають доступу до своїх грошей, шахраї часто використовували в дев’яностих. Та цілком можливо, що ще колись повторять, то варто й про нього згадати. Від суперової машини вам назустріч іде багато вдягнута пара (авто може бути й не їхнє, ті двоє тільки створили для вас враження, що саме з нього вийшли). Вітаються з вами й навіть трохи сором’язливо розповідають про свою халепу. Вони — подружня пара, успішні підприємці. Ось зараз, цієї хвилини, мають укласти дуже важливий контракт, але саме тепер не можуть зняти грошей із свого валютного рахунку. Документи забули, віконце в банку ще півгодини не працюватиме або щось подібне. І зірветься в них контракт, утратять дуже багато грошей. То чи не знайдеться у вас кілька тисяч доларів? Лише на півгодини, а вони, добрі й щедрі люди, які створили свій бізнес тільки власною працею, уміють бути вдячними. В них — маса можливостей зробити вас щасливим. Наприклад, працевлаштувати в своїй фірмі, там такі заробітки! Люди, навіть не дослухавши до кінця, бігли додому по долари, адже це таке везіння — зробити послугу бізнесменові, стати йому приятелем. Звісно, що пара, отримавши гроші, миттю з ними зникала.
І від такого шахрайства, і від попередніх, і від тих, які зловмисники ще тільки придумують, може бути один захист. Попри скоромовку шахраїв, постарайтеся зосередитися і задуматися над таким. Ось ваші реальні гроші. А що вам за них пропонують? Обіцянку. То чи вартує вона грошей? Так, обіцянка дуже спокуслива, дуже приємна, але ж ви не можете переконатися в її реальності. І в такій ситуації віддасте гроші? Якщо ви надто довірлива людина, то застерігати вас, щоб не вірили шахраям, марно. Однаково колись попадетеся. То хоч візьміть собі за правило: навіть якщо вірите, але не маєте підтвердження, не погоджуйтеся. Жили ви до цього часу без «благодійників», щось нажили, то й далі обійдетеся без них. Може, відмовившись, потім трохи сумуватимете. Мовляв, краще б я все-таки став кумом королю, чи пак, приятелем бізнесменові. А може, справді, випав виграш — автомобіль і таки треба було заплатити тих кілька тисяч. Посумуєте трохи та й перестанете. А потрапити на гачок шахрая і втратити гроші — це набагато сумніше.
М. АНТОНЮК.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте