Півтора року тому, після зустрічі зі своїми читачами у будинку книги «Богдан», відомий дослідник вітчизняної історії Володимир Білінський звернувся до тернопільського художника Олега Кіналя з несподіваним проханням. Пан Олег створив обкладинку для другої книжки історика «Україна-Русь», що має назву «Князі Галицькі-Острозькі». Авторові роману-дослідження вона сподобалась, і він запропонував молодому графіку відтворити портрети українських князів, і найперше династії Острозьких, які б відповідали українській історичній та художній традиції. А то їх у нас малюють на російський манер — старими, бородатими, з втомленими обличчями. А були ж вони молодими, дужими, завзятими та й борід не носили. Годилося б створити такі їхні портрети, які б викликали захоплення у нинішньої української молоді, привертали її увагу до тих часів, у яких вони жили, та до тих подій, в яких брали участь.
Нині Олег Кіналь каже, що не міг відмовити відомому дослідникові. «Він для мене — людина-легенда, чоловік, котрий по пазлику, по гвинтику, як той міст, зібрав докупи нашу історію, відтворив її цілісність, та ще й подав на такому популярному доступному рівні. Те, що зробив Володимир Білінський — велика справа. Коли ми доведемо свою першість в Русі, тоді нам і ворогів легше буде долати», — каже художник. Він вважає, що війна нині іде за історичну правду — правду про Русь-Україну, правду про хрещення Русі. Тож спершу треба виграти її. Тому за роботу взявся залюбки. І вже третя книжка «України-Русі» В. Білінського вийшла не лише з обкладинкою, а й портретами князів Галицьких та Острозьких, створених Олегом Кіналем. Є в ній і портрет Святослава Хороброго — мужнього київського князя-воїна. Цей історичний персонаж особливо близький художнику. Він каже: «Ми, як той Святослав, що перетягнув свої кораблі по суші до моря, перетягнемо свої «кораблики» до кращого життя в Україні».
Історією художник цікавиться серйозно. Занурюється в історичну літературу, працює з однодумцями в архівах Варшави, Кракова, Відня, шукаючи там українські сліди. Твердить, що в Україні шукати нічого, тут машина тоталітаризму так проїхалась, що залишилася пустка. І роблять вони це для майбутніх поколінь, щоб бачили героїку своїх славних попередників, розповідає О. Кіналь. Говорить просто, без пафосу, як про звичайну роботу, яку хтось та й мусить робити. А ще на своїй сторінці у Фейсбуці він веде щоденні пости, хто з видатних українців прийшов цього дня у світ та чим уславився. Кілька речень та листівка з портретом іменинника, а який посил для роздумів чи просто для відсвіження пам’яті.
На цій сторінці прочитала і відгуки про його серію портретів руських князів. Усі — зі знаками оклику. «Роботи надзвичайні! Князі з неба. Самі собою намилуватися не можуть! І техніка особлива… Навіть не знаю, де для них достойне місце», — написала, зокрема, Леся Коковська-Романчук.
Ніби відповідаючи письменниці, Олег Кіналь каже: «Місце для портретів князів — у школах, в інститутах — всюди, де є наша прекрасна молодь, яка виховується на достойних життєвих прикладах нашої справжньої еліти. Недоречною була відмова показати їх на «Книжковому Арсеналі» в Києві. Нам сказали: «Это не наш формат». Але це теж оцінка тих, хто є чужими на нашій землі».
Якщо не враховувати книжку Володимира Білінського, де портрети українських князів Олега Кіналя по праву вперше побачили світ, то першим публічним їх показом стала виставка на цьогорічному Львівському форумі видавців, відтак вони виставлялися у Вишнівецькому палаці, а наприкінці жовтня – в «Острозькій академії». У рамках заходів до її 400-річчя там відбулася презентація книжки Петра Кралюка «Данило Острозький. Образ, гаптований бісером» та виставка графіки Олега Кіналя «Славетні князі Галицько-Острозькі».
Нині художник продовжує працювати над історичною тематикою. Уже створив ілюстрації до роману Василя Шкляра «Маруся». А всього проілюстрував (важко збагнути) до тисячі видань. Успішно співпрацює з видавництвом «Навчальна книга — Богдан». З останніх спільних робіт — «Фарбований лис» Івана Франка в його яскравих ілюстраціях. Створив серію листівок про Тернопіль і Тернопільську область. На жаль, у людей нині немає грошей, щоб їх купувати. А ще художник багато років допомагає УПЦ Київського патріархату розбудовувати монастир Святого Амфілохія в Іловиці. Його дружина Наталя випустила невеличку книжечку про Амфілохія Почаївського — українського святого, що лікував тіла і душі людей, які тягнулись до нього з усіх усюд.
Разом з народним художником Богданом Ткачиком Олег Кіналь розписував церкву Святої Трійці на горі Данилів Град біля Стіжка, що в Шумському районі. Це найстаріша церква на Тернопіллі, датована ХІІІ століттям. Від Київського патріархату за ці свої труди художник пошанований церковним орденом Кирила і Мефодія.
…Він починав із журналу «Клас». Яскраві Кіналеві ілюстрації у ньому вражали. Уже там проглядався його потяг до історичної тематики. Потім оформляв зошити, щоденники, які захоплювали школярів і не лише нашого краю. А коли відпала потреба працювати, щоб тільки заробити на хліб насущний, він, як каже, став сам собі режисером: робить те, що йому найближче. Зокрема, вибирає для ілюстрації здебільшого твори, що мають стосунок до України, її історії. Каже: з дитинства поважає ірландців — «за їхню нескореність перед імперією». Ми у цьому з ними дуже схожі.
Мабуть, справді, нічого в житті не буває випадкового. Принаймні та зустріч Володимира Білінського з Олегом Кіналем точно не була такою. Тому й дала яскравий результат: Україна отримала серію (нині їх уже 33) портретів українських князів. І це нічого, що для декого вони ще «не формат». Значно більше тих, хто захоплено їх сприймає. І з часом останніх ставатиме більше. Не маю в цьому жодного сумніву.
Галина САДОВСЬКА.
На фото Василя БУРМИ: Олег КІНАЛЬ зі своїми князями у Вишнівецькому палаці; портрети Костянтина Острозького та Байди Вишнівецького.
Прокоментуйте