Як засвідчив І Всеукраїнський форум «КіноХвиля», що проходив у Тернополі, українське кіно, зокрема ігрове, не тільки відроджується. Воно вже має своїх яскравих творців, а в них — амбітні плани. Думаю, нам треба знати їхні імена, те, що вони вже зробили і що прагнуть зробити. І перше наше знайомство з режисером фільму «Гетьман» Валерієм Ямбурським.
Він родом з Краматорська Донецької області, нині живе в Одесі. Має дві вищих освіти: за першою — інженер-будівельник систем водопостачання та водовідведення, за другою — менеджер кіновиробництва (продюсер). Кар’єру в кіно почав з короткометражних фільмів, а у великому кіно «засвітився» у 2007-му кіно-
стрічкою «Приблуда». Потім були фільми «День переможених», «Люблю і крапка» і нарешті — «Гетьман». Спочатку знімали чотири серії телефільму, а потім з них змонтували двогодинний фільм для показу в кінотеатрах. Його ми й побачили на кінофорумі.
Представляючи свій фільм тернопільцям, Валерій Ямбурський зазначив, що усі працювали над ним дуже чесно, все робили без каскадерів. Загалом про Богдана Хмельницького дуже мало інформації. Тож для нього, режисера, настільною книгою було «Берестечко» Ліни Костенко. На зйомки фільму витратили 700 тисяч доларів: усі ці гроші приватні, жодної копійки державної.
Власне, з того все й почалось: Валерієві Ямбурському запропонували сценарій, під який уже були виділені кошти. Не все режисерові в ньому сподобалось, але імпонувала ідея показати Богдана Хмельницького не лише як народного лідера, полководця, а й відкрити завісу його особистого життя, його трагічного кохання. «В усіх попередніх фільмах Хмельницький був монументальною фігурою, а в мене з’явилась можливість показати його звичайною людиною. Адже він, як і кожен з нас, проявляв емоції: кохав, ненавидів, страждав», — розповідав В. Ямбурський. Отож переробив сценарій і взявся за роботу.
Почалась вона в червні 2014-го. Вже був окупований Крим, уже проходили драматичні події на Донбасі. І якщо порівнювати 1647—1652 роки та сьогодення, зазначав Валерій Ямбурський, то «ми бачимо цілковиту аналогію. Нині Україна так само шукає союзників, так само намагається захистити і визволити свої землі. Але фільм «Гетьман» не зовсім про політику… Він про те, як жінка вплинула на хід історії. За кожним великим чоловіком завжди стоїть велика жінка. Адже все складалося так, що якби у житті Хмельницького не з’явилася молода полячка Гелена, він продовжував би спокійно жити у своєму маєтку в Суботові й ми нині, напевно, не знали б такої людини в нашій історії».
Знімались у фільмі лише українські актори. За словами режисера, це стовідсотково український продукт. Актори і творчий склад групи — всі громадяни України та патріоти своєї держави. Для кожного було важливо зробити цей фільм, адже він про нашу історію. Українці у ньому розмовляють гарною українською, поляки — польською, татари — татарською. Про себе Валерій Ямбурський каже: «Я належу до так званої російськомовної категорії. Але мені страшенно подобається знімати фільми українською мовою. Це не питання патріотизму чи данина моді. Це питання особливого колориту та енергетики. Якщо фільм перекласти російською, ми багато втратимо».
У «Гетьмані» гарна операторська робота, що особливо наглядно на широкому екрані, Володимира Галицького. В його особі Валерій Ямбурський знайшов «свого» режисера й надалі хоче працювати тільки з ним. А ще дуже цікава нетрадиційна як для історичного кіно музика Андрія Табарка. Фільм розрахований на широкого глядача (тільки б зуміли до нього донести його відповідні служби).
Валерій Ямбурський критично ставиться до тих своїх колег, які роблять тільки так зване фестивальне кіно. «Є група режисерів, — каже він, — мисливців за статуетками, але їхні роботи не мають глядацького попиту. Так навіщо наші податки тратяться на чиїсь амбіції? А що стосується продюсерів, то є такі, котрі успішно пригрілись біля державного бюджету і тихенько будують собі будинки… Нині відбери в них корито — і вони щезнуть з поля зору, тому що не зможуть працювати по-іншому. Систему треба міняти докорінно».
А чим надалі порадує українського глядача режисер? Каже, що хоче зануритися в глибину віків, у часи Олега, Ігоря, Ольги. Нині працює над сценарієм. Тема складна, інформації мало, доводиться читати між рядками. Валерій Ямбурський сподівається, що йому вдасться і цей камінь зрушити з місця, та знайти тих, хто погодиться цей проект профінансувати. «Історія Київської Русі — це наша історія і ми маємо про це заявляти», — переконаний режисер.
А «Гетьман» продовжує нагадувати йому про себе такими ось теплими зустрічами, як у Тернополі. Отим незлобивим спонуканням його сина Влада (він у фільмі зіграв Петра Дорошенка) розмовляти українською — і той дуже старався, чим викликав вдячні оплески. Чи майже анекдотичною історією, що мала місце в Одесі. У фільмі є сцена, коли Хмельницький повертається з походу, а йому назустріч біжать його малі діти з вигуками: «Тато приїхав!». Так от двох із них зіграли молодші діти самого Ямбурського. Виконавець ролі гетьмана Костянтин Лінартович розповідав: після фільму вони здружилися з Валерієм. Коли він приїхав до нього в Одесу, першою його запримітила малеча й загукала: «Папа, папа, тато приїхав!»
Під час обговорення фільму я запитувала його творців: чому сцени взяття Збаразького замку не знімались у Збаражі, це було б більш правдоподібно; та й костюми у героїв фільму надто театральні. Покидаючи Тернопіль, Валерій Ямбурський підійшов попрощатися, сказав, що запам’ятає мої побажання. Я теж запам’ятаю цього світлого і позитивного чоловіка, що робить гарне українське кіно, сповідує правдиву українську історію і є добрим сином української землі.
Галина САДОВСЬКА.
На фото: Валерій ЯМБУРСЬКИЙ (зліва) та Костянтин ЛІНАРТОВИЧ, що зіграв Богдана Хмельницького.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте