КОЛИ В 2014-МУ НА СХІДНОМУ ФРОНТІ РОЗГОРАЛИСЯ БОЇ І НА ПЕРЕДОВУ ЗАХИЩАТИ КОРДОНИ ДЕРЖАВИ ПІШЛИ ЧОЛОВІКИ, ЯКІ НЕ ДУМАЛИ ПРО ВЛАСНІ ЗАРОБІТКИ, КОМФОРТ І НАВІТЬ ЖИТТЯ, УРЯДОВЦІ ЛАДНІ БУЛИ ПООБІЦЯТИ ЇМ ВСЕ, ЩО ТІЛЬКИ ЗМОГЛИ ПРИДУМАТИ — ПО ТИСЯЧІ ГРИВЕНЬ ЗА ДЕНЬ БОЙОВИХ ДІЙ, ТИСЯЧІ — ЗА ПІДБИТІ ТАНКИ ЧИ ЗНИЩЕНІ БОЄПРИПАСИ ВОРОГА… ПООБІЦЯЛИ Й «КЛАПТИК ЗЕМЛІ З РАБАМИ», ЯК ПИСАЛА ВОРОЖА ПРОПАГАНДА.
Насправді землю для ведення особистого селянського господарства почали надавати. А для того, щоб воїни повірили, що все станеться по справедливості й всі отримають наділи, що їх чи їхні родини не обдурять, урядовці розпорядженням зобов’язали владу на місцях створити атласи АТО, за якими резервували землі для тих, хто воював. Прем’єр Гройсман суворо наказав надавати наділи воїнам першочергово, й начальство на місцях взяло під козирок.
Такі атласи створили на землях сільських рад і в Зборівському районі. Але, на відміну від решти районів краю, де в атовців немає претензій до порядку надання землі, на Зборівщині — проблема. З нею атовці, які живуть на території Кабаровецької сільської ради, прийшли до редакції. Хлопці налаштовані рішуче, бо, як сказали, характери загартували в боях. Але на відміну від східного фронту, де ворога бачили, тут не можуть зрозуміти, де насправді він засів, чому їх обводять навколо пальця і залишають ні з чим. Настільки все хитромудро заплутано.
— Я півтора року воював. Що таке АТО, знаю не з чуток, — каже Степан Лехняк. — Ми там під кулями й «Градами» стояли для того, щоб тут наші люди жили мирно. Не дай, Боже, нікому бачити й відчувати те, що там ми бачили і відчували. А тепер тут нас мають за ніщо… Цинізм судді, що розглядав нашу справу, виходить за межі моральності. Каже, мовляв, навіщо вам земля — наші люди ліниві, хто на ній працювати буде?
А річ у тім, що воїни АТО з Кабаровецької сільської ради можуть не отримати належні їм два гектари землі, бо на неї претендують люди, які на території цієї сільської ради не живуть, не мають ніякого стосунку до громади й не мають статусу атовців.
У сільській раді орієнтовно 37 га землі включили в атлас. Із них ріллі — 23 га. Усього атовців тут поки що одинадцять і одна родина загиблого воїна. Торік у листопаді шестеро з них отримали від головного управління Держгеокадастру в області дозвіл на розробку «земельних» документів. А майже через два місяці на ті самі землі від управління отримали такі ж дозволи семеро чужих для кабарівчан осіб, які про АТО знають хіба з телебачення. Як так вийшло, запитую в начальника головного управління Держгеокадастру в області Віктора Мартинюка.
— Ця ситуація штучно створена, — каже він. — Людям, які не воювали на території АТО й не проживають у селі, ми відмовили в наданні землі. Вони звернулися до суду, й суд визнав наші дії незаконними. Ми повторно змушені були розглянути їхні заяви. Той аргумент, що земля зарезервована для воїнів АТО, суд до уваги не взяв, бо це не є обмеженням для використання земельної ділянки. Також до уваги не взяли той факт, що сільська рада не погоджується надати землю громадянам не жителям села. Земельний кодекс каже про рівноцінне набуття права власності. Цим і користується той, хто добре знає закони. В результаті вийшло так, що на одну й ту ж ділянку ми видали два накази.
— Тепер ви можете надати землю, зарезервовану за атовцями, іншим людям?
— Земельний кодекс, на жаль, не розділяє, атовці це чи ні, — відповідає Віктор Мартинюк. — Варто було б норму про атласи для атовців винести на законодавчий рівень як норму обмежуючу. Але цього не сталося… Цим і користуються ті люди, які краще орієнтуються в законодавсті, аніж звичайний громадянин, селянин. На мою думку, вони не мають совісті щодо атовців. Тому я просив сільського голову, щоб вона збирала в учасників АТО заяви на виділення земельних ділянок, щоб вони не чекали, а зверталися до нас.
— Тоді навіщо ці атласи землі для воїнів АТО?
— Для того, щоб вони могли на нашому сайті роздивитися, які є земельні ділянки, зарезервовані для них, і які повинні передаватися у власність за спрощеною процедурою.
То ж виходить, що роздивлятися на сайті, де є землі, можна, а отримати їх — проблема навіть тоді, коли отримав перший дозвіл на виготовлення документації на землю, бо на неї кинув оком хтось «мудрий». Як розповіла кабаровецький сільський голова Марія Процик, сільська рада зверталася і в обласну раду, і в облдержадміністрацію, щоб не надавати дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок іншим особам, крім воїнів АТО. Але проблема залишається, а в селян стійке переконання, що відповідальні особи не на їхньому боці. Адже, як розповіла Марія Процик, до прикладу, головне управління Держгеокадастру в області звернулося до сільської ради, щоб та погодилася надати «чужим» людям землю, з листом, датованим 5 серпня, а прийшов він 15-го. За рішенням головного управління Держ-геокадастру в області, якщо сільська рада не відповідає впродовж десяти днів, то вважається, що вона згодна на пропозицію.
З одного інциденту, що трапився в Кабаровецькій сільській раді, можна зробити висновок: обіцянка надати всім воїнам АТО землю — урядова цукерка, яку можуть відібрати в будь-який момент, бо норма не закріплена законодавчо. Пріоритет у наділенні землі воїнам АТО нададуть тільки тоді, коли на неї не претендуватиме той, хто добре вивчив закони й знає, що розмови про всілякі «атласи-карти», про першочерговість, про совість і таке інше до справи, на відміну від букви закону, не підшиєш.
Валентина БАЦА.
Фото авторки
Прокоментуйте