Двадцятого березня світ відзначав Міжнародний день щастя. «Про це написали чи не всі наші сайти, — зазначив, відкриваючи кінопоказ чергового історичного фільму в галереї «Бункермуз», його організатор, доктор гуманістики Сергій Ткачов. — Але ніхто не згадав, що це ще день народження Івана Мазепи». І запитав: чи хто знає, яке правдиве ім’я гетьмана? У залі — мовчання, хоч зібралось кілька десятків глядачів. Довелося пану Сергієві відповідати самому: Ян Колединський. Саме під тим прізвищем відомий в історії його батько, який уславився тим, що був секретарем Чернігівського козацького полку й доклав багато зусиль, щоб Річ Посполита була державою трьох народів: поляків, русинів (українців) та литвинів (литовців). Але це було недовго.
А хто писав про нашого гетьмана в епоху романтизму? Тут уже глядачі намагались відповідати, називаючи авторів книжок і з інших епох аж до наших днів. Як зазначав Сергій Ткачов, увага до постаті українського гетьмана в епоху романтизму була особливо великою. Тоді в Європі цінувався дух волі, а Україну європейці сприймали як країну освічених гордих людей, які уміли гідно ту волю захищати. Звідси отой ореол романтики, який знаходимо в поемах, присвячених Мазепі, Джорджа Байрона, Віктора Гюго, Юліуша Словацького, у творах Проспера Меріме. Згодом трилогію про Мазепу написав наш земляк Богдан Лепкий, і це, за словами С. Ткачова, «найповніше видання». У міжвоєнний період для популярного французького видання, що друкувало художні життєписи видатних людей, документальну повість «Іван Мазепа» написали два автори — український історик та літературознавець Ілько Борщак і французький історик, публіцист Рене Мартель. У наші дні своє дослідження про українського гетьмана зробила російський історик Тетяна Таїрова-Яковлева. Її «Мазепа» вийшов у 2007 році в популярній серії «Жизнь замечательных людей». Це чи не найчесніший життєпис українського гетьмана в російській літературі. А ось першим про молодого Яна Колединського написав Вольтер у своїй історії Карла XII.
Як підкреслював Сергій Ткачов, Мазепа — найзагадковіша постать в нашій історії. Петро I знищив усі його портрети, і ми нині не маємо жодного достовірного зображення гетьмана. Проте історик не вірить, що його не збереглося десь у світових архівах і запасниках: колись його неодмінно хтось знайде.
Яким був Мазепа? Історик Віталій Пономарьов в унікальному календарі-довіднику «Рік української історії» зазначає: «Сучасники змальовували Мазепу як людину гордовитої постави із блискучими очима, довгими вусами, тонкими білими руками і міцним тілом. Він добре їздив верхи, знав сім іноземних мов, кохався у зброї, картинах і книгах, писав музику та складав вірші. У молодості Мазепа пережив багато сердечних пригод, а у 60 років закохався у свою хрещеницю — 16-річну доньку генерального судді Василя Кочубея Мотрю.
Провідний виробник селітри, заліза і скла Мазепа був найзаможнішою людиною Гетьманщини та уславився як меценат. Він власним коштом спорудив і відновив 20 храмів, перебудував головний корпус Києво-Могилянської академії, подарував Переяславському кафедральному собору Пересопницьке Євангеліє (на ньому присягають президенти України)…»
Ще досі не встановлена достовірна дата народження найзагадковішого українського гетьмана. Тетяна Таїрова-Яковлева (а вона опрацювала дуже багато історичних документів, які зберігаються в Москві та Петербурзі) впевнено називає 20 березня 1639 року. І зазначає, що в усіх російських довідниках продовжує фігурувати помилкова дата: 1644 рік (услід за М. Костомаровим). Віталій Пономарьов теж дотримується 1639 року, але вважає, що Мазепа народився 30 березня. Ілько Борщак і Рене Мартель зауважують: «Дата народин Мазепи непевна: догадуємося, що це приблизно 1640 рік».
Що ж до фільму, який ми дивилися того вечора, то це була польська стрічка «Мазепа» за поемою Юліуша Словацького виробництва 1975 року. За словами С. Ткачова, це єдиний фільм, який передано в перегляд, бо на нього скінчилося авторське право. У кіно–стрічці показаний молодий Мазепа, коли він служив пажем (покойовим) при дворі короля Речі Посполитої Яна II Казимира. На екрані нуртують шекспірівські пристрасті. Король відвідує маєток одного зі своїх воєвод і закохується в його молоду дружину. Мазепа спочатку рятує честь короля, а відтак і його пасії, але зазнає за це жорстокої розправи. Челядь воєводи прив’язує напівголого юнака до розгнузданого дикого коня і випускає в поле. Як пишуть І. Борщак та Р. Мартель, «той кінь летить у божевільному розгоні, цькований маревом, через степову тирсу назустріч таємному призначенню». Легенда закінчується. Мазепа повертається в Україну, щоб виконати своє призначення.
Галина САДОВСЬКА.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте